там вистачало, напевно мало хто ризикував сюди йти. Як не дивно ,але нам там не зустрілось жодної тварюки. Якщо в Зоні тобі пощастило в одному місці, не пощастить в іншому. Такий вже закон. А ось і Янтар.
Сірий фон, негарне висушене озеро та покинутий заводський комплекс створювали неприємну атмосферу. Завжди таке відчуття, наче на тебе хтось давить. І в додаток до всього цього тут купа мутантів на всі сорти: від сліпих собак до полтергейстів і псевдогігантів. Тому тут треба дивитися в усі боки, тому що ніколи н знаєш, з якої сторони на тебе стрибне мутант. Тут дуже рідко бувають сталкери-одинаки. Також сюди навіть бійці «Моноліту » не завжди свій ніс сунуть. Ми подивилися на комплекс вчених. Бубна і Монгол трохи здригнулися від того, що майже не залишилося нічого від всім відомого бункеру вчених. Я вже це бачив і поки що дивився в усі сторони, щоб не вийшло, як зі мною. Ну ось прийшли.
-І що тепер? – запитав я в бубни і Монгола, - прийшли, а далі що робитимемо7 І де ваш ,так званий, сюрприз?
Бубна і Монгол нарешті змогли відірватися від зруйнованого бункеру.
- Нам треба йти на заводський комплекс, на дах однієї з будівель - сказав Монгол.
- Якого хріну нам туди пертись?! Там навіть нормальну розвідку ще не провели, а ви вже туди йти!
- Такого хріну! – ледь не викрикнув
