- Як настоєчка? - підливаючи в чарки, допитувався Комашка.
- Нічого.
- Домашня, на двадцяти травах настояна, - Комашка знав, яку настойку приготувати.
По хвилі Юхим підводиться з-за стола і невпевненим кроком прямує до виходу.
- Е-е, ні! .Я тебе, приятелю, одного не відпущу! - доганяє його Комашка вже надворі і веде у скверик. - Сідай отут, а я таксі впіймаю.
Через якийсь час недалеко від скверика зупиняється спецавтомобіль. До лавочки, на якій сидить Юхим Шкварочка, прямують міліціонери:
- То що, чоловіче, поїхали? - беруть того під руки.
- Мені не по дорозі...
- Громадянине, не будемо розводити дискусії - розберемося на місці.
- Тепер, голубе, доводитимеш на роботі, що ти не верблюд, - зловтішне хихикнув Комашка. І коли переконався, що Шкварочку таки повезли, преспокійно побрів додому.
ЗАТЬМАРЕНА РАДІСТЬ
Суботній день застав Стратіона в розчудесному настрої: і досі в очах сценка, як міліціонери ведуть Шкварочку.
Взявся рукою за край, аж там щось хрусь - вода фонтаном до стелі. Наліг грудьми на кран, де там - вода ще дужче б'є. Біжить до телефону:
- Негайно висилайте слюсаря - кран вирвало!.. Що? Театр, кажете? До дідька мені ваші спектаклі! У мене свій кра-ан!.. Алло-о, жек? Громадянин Комашка турбує...
Кидає трубку і біжіть на кухню: назустріч йому пливе «ескадра» кухонного причандалля. Поки все виловив, з'являється на дверях чолов'яга з цигаркою в зубах - представився слюсарем Цвіркуном.
- М-да! - скрушно похитує головою. - Треба міняти, а тепер цих кранів із свічкою не знайдеш.
- Таке скажеш - їх у магазинах хоч греблю гати!
- Милості прошу - ідіть, купляйте.
- Ну-ну, не гарячкуй, - примирливо кладе руку слюсареві на плече. - Я ж задарма не хочу.
- Ну, хіба вже, як для вас... Є тут у мене бронзовий - думав собі -поставити. Затягне на п'ятірку.
- Бери трояка і ні копійки більше! - взяла злість Стратіона.
- Трояка за бронзового крана?
- Бери, поки даю!
- Не дасте ви - інші дадуть, - слюсар починає складати інструменти.
А тим часом вода в квартирі прибуває і прибуває.
- Ставиш чи ні? - задирає голову Комашка, щоб вода в рот не налилася.
- Не на лякливого натрапили, - виплюнув воду Цвіркун і вплав побрів до дверей. Розчинив їх - з бурхливим потоком вилетів надвір.
- Ну, паразит! Ти мене запам'ятаєш! - погрозив кулаком Стратіон і побіг до сусідів викликати... міліцію.
ЧАРІВНА КУПЮРА
Одного разу лихий підсунув Комашці на очі невикористаний автобусний проїзний квиток, що випадково потрапив у сміття.
- Мільярдерша! - накинувся Стратіон на дружину. - Так усе хазяйство піде догори дном! Ану, підрахуй, скільки ми з тобою грошей проїздили! - І Комашка сам засів за підрахунки.
Вийшла кругленька сума. Відтоді він «урізав» витрати на харчі, наклав табу на проїзд комунальним транспортом. Правда, не ходив на роботу пішки, а їздив, як і раніше, автобусом. Тільки тепер він винайшов оригінальний спосіб у стосунках з кондукторками.
Коли якось кондукторка запропонувала взяти квиток, Комашка поважно простягнув їй купюру вартістю у сто карбованців.
- Ви що? - здивувалася та. - Шукайте дрібніші - у мене немає здачі.
- А в мене не водиться дріб'язку, - гордо пояснив Стратіон.
- Заплатите іншим разом, - примирливо мовила кондукторка.
Наступного разу Комашка старався сісти в інший автобус.
Тепер він чувся, як у бога за пазухою. Правда, час од часу завдавало клопоту конопате дівчисько, котре нещодавно стало їздити цим маршрутом. Та Комашка не з лякливих - кілька разів присоромив її, і тепер уже й ця тримає язика за зубами. Здавалося б, можна святкувати тріумф. Та раптом сталося несподіване. Якось під час чергової зустрічі з тим дівчиськом Комашка звичним рухом простиг легендарну купюру, а кондукторка взяла її. Натомість витягла з кабіни водія целофановий мішечок з мідяками.
- Візьміть здачу, тут дев'яносто дев'ять карбованців, дев'яносто п'ять копійок. Можете не рахувати! - іскрився у її очах глузливий усміх.
Такий поворот справи ошелешив Комашку. Він отетеріло лупав очима то на целофановий мішечок, то на кондукторку. Опам'ятався, коли пасажири вибухнули дружним реготом.
- То ви трудову людину на глум берете! - кинувся Стратіон до дівчини. - Поверніть мої гроші!
- Хіба ж вони в мішечку чиї? - і оком не моргнуло дівча.
- Оддайте мою сотню!
В автобусі зчинився рейвах. Поки пасажири боронили кондукторку, водій викликав міліцію.
«За хуліганські вчинки у громадському місці громадянина Комашку Стратіона Лукича оштрафувати на п'ятдесят карбованців. Матеріали про його поведінку направити за місцем роботи», - Рішення було одностайним,
НОВОСІЛЛЯ
Стратіон задоволене робив оглядини кімнат нової квартири, що виміняв.
- Красота! - гукнув він з балкона. - Тепер заживемо, як у раю!
- Добре, що отих клятих сусідів позбулися, - зраділа дружина.
Того ж вечора Комашка зробив зауваження сусідці, щоб пса тримала в кімнаті, бо він тявкає під його дверима. Іншому сусідові в найкатегоричнішій формі заборонив користуватися магнітофоном, третього, поверхом вище, попередив щоб той не човгав пантофлями по підлозі, бо в Комашки нерви розхитані.
Одним словом, за кілька тижнів увесь під'їзд обурювався:
- Де оцей тип на наші голови взявся?!
Тоді Комашка вирішив їх провчити - дванадцять півнів поприпинав на балконі, а сам, наче бог на хмарині, возгсідав біля них. Наступного ранку півні навперебій вдарили своє голосисте: «Ку-ку-рі-і-ку-у-у!» Першим, кому здали нерви, був поет Гіленко. До нього з вранішньою зорею любила завітати муза. Півняче галасування явно сполохало богиню, й обурений поет постукав до Комашки в двері.
- Я людина інтелігентна, і курники мені заважають, - почав лагідно.
- Ах, пардон, - ковзнув Стратіон у відповідь глузливим поглядом. - Завтра я влаштую солов'їний гай - для вашої музи.
Нахабство Комашки підняло на ноги всіх сусідів - вранішній штурм його дверей чимось нагадував взуттєвий магазин, де тільки-но подали на прилавок наймодніше жіноче взуття.
Коли гамір ущух, - сусіди розійшлися на роботу, - Комашка апетитно поснідав і подався до міста. Повернувся додому в піднесеному настрої, розкрив коробку, витяг зелену гумову жабу й поклав на балконі.
