— Експеримент буде удалим, пане Браун, я це гарантую. Та я теж хочу про дещо дізнатися. Ви питали про термін, коли буде готовий апарат. Термін я встановив і його дотримаю. Добре. А ви можете встановити точний термін, коли вивезете мене з країни?
— Я вам сказав, наступного тижня.
— Так, але чи не могли б ви уточнити день?
— Чому ні? У четвер. Якщо ж через якісь надзвичайні обставини відбудеться зміна дати, то ми вам про це повідомимо. Але сподіваюся, все відбудеться так, як заплановано.
— Я теж буду на це сподіватися, пане Браун.
Пан Браун устав і простягнув йому руку.
— Пане інженер, моя присутність тут, гадаю, уже не обов’язкова. Про деталі вас повідомить пан…
— Попеску, — випередив Брауна чоловік, що відрекомендувався під цим прізвищем. Тепер Бакалу вже не сумнівався, що це прізвище вигадане.
— …Попеску, так… До побачення, пане Бакалу, бажаю вам великих успіхів.
— Дякую, пане Браун.
Пан Браун перший залишив помешкання, і одразу ж за ним пішов псевдо-Попеску — супроводив його до дверей. Вони не перекинулися жодним словом. І тепер, при виході, панові Браунові поталанило, — жоден сусід не бачив його. Він спустився сходами, вийшов на вулицю і, тихенько насвистуючи, попростував до університету.
Коли б у той час хтось із працівників ради безпеки, кому було доручено постійно стежити за Балтазаром, міг побачити пана Брауна, який повільно йшов уздовж бульвару, він, мабуть, остовпів би від здивування. Тому що пан Браун був тою самою особою, що й Балтазар, той Балтазар, який, як вони знали, був у номері готелю «Атене Палас», де робив одне — дудлив віскі з пляшки, яку йому приніс розсильний лише годину тому.
Лишившись наодинці, Бакалу, потираючи руки, прошепотів:
— Наступного четверга! Ще десять днів.
Коли Попеску повернувся, Бакалу ще потирав руки, але вже не від задоволення, а від нервування. Десять днів — це здалося йому занадто довго.
— Про які обставини йшла мова, пане Попеску? — спитав Бакалу, засунувши руки в кишені.
— Пан Браун полюбляє говорити загадково. Насправді йдеться не про якісь обставини, а про необхідність дотримання заходів безпеки щодо вашої особи та приладу, над яким ви працюєте.
— Ви гадаєте, що в цьому є пильна потреба? — захвилювався Бакалу.
— Ви де дуже добре знаєте.
— Але чому ви не враховуєте, що ваша особа може привернути увагу органів безпеки?
— Але ж, пане Попеску, коли б це було так, як ви говорите, то чому ж вони мене не затримали? Чому випустили?
— Це ще нічого не доводить. Якщо вас не заарештували, то це не означає, що ви не під підозрою. Вони про вас не забули, можете в цьому не сумніватися, пане Бакалу.
— То що ж мені слід робити?
— Ми повинні захистити вас, пане інженер.
— Як саме?
— Дуже необхідно, щоб ви зникли з дому. Тому що ви ще у відпустці, то це не викличе підозри. Знайомим скажіть, що поїдете до моря на два тижні. А за два тижні, з божою допомогою, ви будете вже там.
— Гаразд, а де ж я житиму?
— Я вам забезпечу квартиру, де ви зможете спокійно працювати.
— Коли треба переселитися?
— Сьогодні ж! З одягу візьміть лише найнеобхідніше. Чи багато місця займуть апарат, матеріали, інструменти?
— Все поміститься в чемодані середнього розміру.
— Чудово. Тоді зробіть так. Звідси ви поїдете додому. Та не просто, а в об’їзд. Можете придбати деякі речі, які вважаєте необхідними. Але не пізніше, як через годину, ви повинні бути вдома. Хоч і не думаю, що в цьому є пильна потреба, але не завадить вам перевірити, чи не слідкують за вами.
— Я на цьому зовсім не розуміюся.
— Тоді й не слід. Ми самі про це потурбуємся. За дві години найпізніше ви повинні бути готові. Замовте таксі, сядьте і накажіть водієві везти вас на вокзал. Заходьте через перший клас. Вантаж доручіть носієві, щоб він відніс його до довідкового бюро. Скажете, щоб залишив усе там, бо ви чекаєте на друзів, з якими повинні зустрітися. Там ви лишатиметеся до дев’ятої години. Потім викличете іншого носія, віддасте йому вантаж і скажете, що вам потрібне таксі. Виходьте через центральний зал. Якщо чемодани не занадто тяжкі, можете не брати носія. Але, приїхавши на вокзал, візьміть обов’язково. Вам зрозуміло, навіщо?
— Якщо буде слідство, то щоб мати свідка про мій приїзд на вокзал з вантажем?
— Саме так. Отже, покинете вокзал через центральну залу різно о дев’ятій годині. Я буду там із машиною. Відвезу до такого місця, де ви працюватимете спокійно, а співробітникам держбезпеки і на думку не спаде вас там шукати. От і все. Домовилися?
— Згода. Отже, я можу йти?
— Звичайно. Намагайтеся бути пунктуальним. Акуратність — запорука успіху.
— Не турбуйтеся, пане Попеску. Все буде гаразд.
Минуло майже десять хвилин, як інженер Бакалу почав записувати своїм апаратом доповідь інженера Стратилата перед радою вищих офіцерів.
— Про що він говорить? — спитав Бакалу чоловік, що був з ним, бо інженер через навушники чув усе, що записувалось на плівку.
— Все гаразд, пане.
— Добре, але про що він говорить? — наполягав той, розуміючи, що інженер, цілком захоплений якістю запису, абсолютно не звертає уваги на зміст доповіді.
— Кажу ж, все гаразд.
— Дайте мені навушники.
— Не можна! Я повинен стежити за виразністю запису. Пізніше ви все почуєте з плівки.
На обличчі Бакалу світилося задоволення. Та й насправді було чого радіти. Це не жарт, на віддалі кількасот метрів чути все, про що мовиться на найтаємнїшій нараді, не маючи в тому помешканні мікропередавача. Минуло ще десять хвилин, на обличчі інженера помітно було захоплення. Та скоро воно зникло, поступившись місцем тривозі.
— Що трапилося? — спитав його супутник, помітивши разючу зміну. Бакалу нічого не відповів. Він натискав важелі й крутив якісь кнопки. Потім смикнув навушники й вигукнув:
— Дивіться! — і показав на будинок, де відбувалася нарада.
— На що саме дивитися? Я нічого особливого не бачу!
— Бачите: відчинені вікна!
— То й що? Який зв’язок між відчиненими вікнами…
— Але, — розгнівався Бакалу, — кожен, хто хоч трохи знає фізику, розуміє, що скло затримує звуки, які виникають там, тобто воно реєструє і розмову, яка відбувається в тому приміщенні.
— Розмову, яка відбувається в тому приміщенні? — повторив супутник Бакалу, який уперше почув про щось подібне і ніяк не хотів тому повірити.
— Невже ви хочете, щоб я прочитав вам елементарний урок фізики?
— Урок? Хай буде й урок, але дайте і мені зрозуміти.
— Мій апарат використовує локалізований світловий промінь, спрямований на одне
