-- Вирiшено! -- погодивсь я.
I ми почали готуватися до складання вiршiв. Тобто пiднялися в токарню, до Шкiряної Лiзбет, узяли по сосновiй дошцi й по товстому теслярському олiвцю i сiли в рiзних кутках, щоб не пiдглядати один у одного.
-- Якi вiршi складатимемо? -- спитав зi свого кутка прадiдусь.
-- Абетковi, -- зразу вiдповiв я.
Вiн погодився, бо абетка стосується мови. Адже абетка -- це нiби коробка iграшкових кубикiв, iз яких складаються слова. Тому якраз до речi було на початку тижня складати абетковi вiршi.
Такi вiршi ми вже складали частенько. Тому тепер нам треба було тiльки придумати назву: про що будуть вiршi.
Прадiдусь сказав:
-- Я звiршую 'Чоловiчу абетку' на хитромудрий лад.
-- Гаразд, -- вiдповiв я. -- А я -- 'Жiночу абетку', але на простий лад.
-- Згода!
I ми заходилися вiршувати.
Прадiдусь умiв це робити краще за мене. Та вiн узявся за вiрш на хитромудрий лад, а я -- на простий, i впорались ми майже одночасно.
Кинули жеребок, кому читати першому, i я виграв. Отож я й прочитав iз соснової дошки свою 'Жiночу абетку'.
Жiноча абетка
А, Бе, Ве -- прекраснi дами,
Гарне в кожної iм'я.
Цiлий вiк у дружбi з нами
Вся абетка з А до Я.
Альма, Берта, Вiолета,
Як ви знаєте, мабуть, -
Доньки славного поета,
Що у Гамбурзi живуть.
Гертi, Дорi, Ельзi, Євi,
Жаннi, Зельмi та Iнгрiд
Личать кофточки рожевi,
Ще й пошитi так, як слiд.
А Йоганна, Клара, Лотта,
Магда, Неллi вже давно
У недiлю та в суботу
Ходять в гостi чи в кiно.
Ольга, Паулiна, Рута
Люблять коржики пекти,
А Сузанна, Теа, Ута -
Марципани та торти.
Фаннi, Хельга, Цiлла, Чiта,
Шейла, Ютта -- досi в нас,
А Ядвiга на край свiта
Перебралась у свiй час.
А, Бе, Ве -- прекраснi дами,
Гарне в кожної iм'я.
От якби ще стiльки саме
Мати лiтер пiсля Я!
-- Чудово, Хлопчак! -- сказав прадiдусь. -- Цього разу ти змайстрував кращого вiрша, нiж я.
Я запишався, хоча й не дуже повiрив. Адже я склав усього-на-всього простого абеткового вiрша. А прадiдусь обрав собi хитромудрий лад. Тобто вiн мав гарненько перелiчити за абеткою чоловiкiв, якi справдi жили на свiтi або були в книжках, а це нелегке дiло.
Але для мого прадiдуся то була дурничка. Вiн трохи вiдсунув дошку вiд очей, бо був далекозорий, i повiльно прочитав свою 'Чоловiчу абетку'.
Чоловiча абетка
Ахiлл -- то був герой колись,
Герої не перевелись.
Брут тиранiї не любив,
Тому вiн Цезаря убив.
Веласкес малювать умiв
Не лиш iспанських королiв.
Геракл великий був силач,
Але й його здолали, бач.
Дефо недарма в свiтi жив,
Нам Робiнзона залишив.
Ейнштейн був фiзики знавець
I грав на скрипцi, як митець.
Жавер -- ви знаєте його?
Про нього написав Гюго.
Єнс Єнсен -- швед; чув часто я
У Швецiї таке iм'я.
Зевес -- так бога звали греки
Колись, у давнинi далекiй.
Iван -- був цар у росiян,
Ще звався Грiзним той Iван.
Йоганнес Кеплер був вiдомим
На всю Європу астрономом.
Кант був фiлософ знаменитий,
Шанований у всьому свiтi.
Лаокоон жив не тепер,
У Трої жив, за Трою вмер.
Марат, революцiонер,
Колись вiд рук убивцi вмер.
Наполеон здобув пiвсвiту,
Та росiян не змiг скорити.
Омар Хайям рядки свої
Назвав по-перськи 'рубаї'.
Перро-француз писав казки,
Їх досi люблять малюки.
Ростан Едмон, окрiм 'Орляти',
Ще й iнших п'єс створив багато.
Сiндбад, що плавав довго в морi,
Зазнав пригод багато й горя.
Тутанхамон був фараон,
В Єгиптi мав державу й трон.
Улiсс (чи Одiссей), згадай,
Старим вернувся в рiдний край.
Франклiн уславивсь на весь свiт -
Придумав вiн громовiдвiд.
Харон, як вiрити поету,
Возив померлих через Лету.
Церера -- то була богиня,
Вона -- мала планета нинi.
Чайковський музику писав,
Та музика -- сама краса!
Шаляпiну, спiвцю й артисту,
Всi знають, вистачає хисту.
Юпiтера за бога мали,
