- Що з тобою? - стурбувався Хелл. - Вона тебе часом не вкусила?
- Н...нў, - ледь видушила з себе дўвчина. - Просто... не треба було ?? так...
- Кого? - не зрозумўв Юр. - А, ти про змўйку! Знаїш, а я якось над цим не замислився.
Дўвчина здригнулась, але за мить опанувала себе й навўть посмўхнулась.
- Ну, пўшли далў. То на чому я зупинилась? А, на великих звўрях... Так от, минулого року десь в Пўвденнўй Америцў - вона ж, знаїш, не дуже постраждала - знайшли досить багато непогано збережених клўтин дикого кабана. Збереглись цўлком повнў хромосоми, а реставрована самичка...
- Тобто свиня?
- Ну... ми ?? називаїмо самичкою... так от, реставрована самичка... свинка тобто... в нас уже була. Й тодў...
Пўд ногами захлюпало. Очерет розступився, вўдриваючи невелике плесо з чорною нерухомою водою. Десантник присўв й обережно поводив рукою над плесом.
- Що там? - запитала Селена.
- Трохи радўоактивна. Але в межах пристойностў.
Вўтер тихо шелестўв очеретом, невеличкў хвильки проьўгали по чорнўй поверхнў води. Продзижчала якась комаха. Чоловўк нервово обводив поглядом очеретянў хащў.
Все це щось нагадувало.
- Здаеться там, - тихо прошепотўла дўвчина.
Очерет затрўщав зовсўм не там, куди вона вказала. Десантник блискавично розвернувся й примружив очў. Струмўнь полум'я, чи, радще, розпеченого до плазми повўтря, знўс хащў, пўдняв хмару пари, зачепивши воду, й разширився над особливо густими заростями. Глухий, сповнений муки й болю рев почувся звўдти. Вогнений клубок викотився на берег, мало не пўдўм'яв пўд себе людей, метнувся в один бўк, в другий ў завмер. Засмердўло горўлим м'ясом.
Смугасте дике поросятко з жалўбним квилўнням вискочило з очерету й вибухнуло, наче фосфорна бомба.
Хелл втомлено потер лоба й вимучено посмўхнувся.
Поруч почулось зўтхання, трўск й легкий сплеск. Хелл розблискавично розвернувся - то Селена, втративши свўдомўсть, м'яко впала на купу гнилого очерету.
Робити було нўчого. Селену починало трусити, тўльки-но Хелл потрапляв ?й на очў, й лўкар, що тўльки-но прилетўв на своїму лўтачку, мовчки вказав на дверў. Серж старанно вўдводив погляд.
Хелл так само мовчки вийшов з кўмнати, пўдўбрав по дорозў зронену Селеною сережку, на вулдицў так само мовчки сплюнув, й аж тодў вилаявся довго, закручено й злўсно.
Те, що вўн вчинив, було диким. Диким й незрозумўлим, незрозумўлим навўть для нього. Диким, навўть беручи до уваги випадковий збўг - болото, очеретянў хащў з прихованим звўром, темна й трохи радўоактивна вода - все це випадково виявилось схожим на ўнше мўсце, на планетў в далекўй зорянўй системў... Чорт! В деякому розумўння там було спокўйнўше!..
Стоп! Випадково?
...Диким, навўть враховуючи напруження всього дня, подў? в лабораторў? СБ.
Гм... СБ?..
Подў? й розмови в СБ... Особливо розмови.
Ага! Щось ї!
Цўкава фраза того невдалого експериментатора:
- Спали ??! Спали!
А це - котик, тобто той, хто ним керував. А чи не керував хто тим есбўстом?
- Спали ?х! Спали!
А це... Ух, чорт. Це Селена.
Хелл вўдчув як самў по собў напружуються м'язи. Вўйнуло теплим вўтром.
Отже, Селена - теж лялька? Така собў гарна, керована на вўдстанў ўграшка?
Вўйнуло ще раз. На цей раз жаром.
Чи навпака?..
Десантник здригнувся.
Чи можливо, щоб ця нўжна дўвчина, що мўж ўншим з ним й спала, була агентом СБ? Та й не просто агентом, а й, судячи з всього, керўвником операцў??
Гм...
Емоцў? просто-таки верещали - 'Нў!', холодний розум хотўв було вўдповўсти так, але, заколивавшись, порадив перевўрити щонебудь за допомогою комп'ютеру - проаналўзувати, наприклад, емоцў?, амплўтудно- частотнў характеристики тих наказўв.
Хелл зловўсно посмўхнувся й зачинивши дверў лабораторўў на замок, сўв за комп'ютер.
'...одним з перших зразкўв нелюдсько? логўки об'їкта можна вважати алгоритм перегляду масиву символўв, використаний пўд час знешкодження кодового захисту комп'ютерно? сўтў СБ. Досить порўвняти, наприклад, зразок типово людського рўшення проблеми й нелюдсько?, продемонстровано? об'їктом.
Суть завдання: вибрати з масиву символўв тў симовли, що зустрўчаються два й бўльше разўв.
Класичний алгоритм: застосувати лўчильник, перебирати масив й викидати повтори, поки лўчильник не стане дорўвнювати нулю. Недолўк багаторазове перебирання масиву, великў втрати часу.
Алгоритм 'Хелл': один раз перебрати масив, вибираючи................. .................................................
Юр посмўхнувся. Справдў, вўн знайшов непогане вирўшення проблеми.
Але поруч з яскрави вираженою 'машинно-орўїнтованою' логўкою, об'їкт маї набўр дещо вўдозмўнених, але, безумовно, типово людських емоцўй, а також так звану 'зовнўшню' логўку, якою володўї поки що не в повнўй мўрў. Слўд звернути увагу, що розвиток об'їкту випереджаї графўк, а це означаї...'
- Оце такий я страшний? - вўн знизав плечима.
'Такў прояви 'зовнўшньо?' логўки, яки використання часових, а в перспективў й просторових тунелўв та Рут-ефекту...'
Рут-ефект, кажете? Цўкава назва, цўкава...
'Свўдома манўпуляцўя часом вўдсутня, не разуючи вўдомих провалўв в минуле пўсля витрати всўх запасўв енергў?, витрачено ?, в основному, на пўрокўнетичну активнўсть...'
Провали в минуле? Що за чортўвня?
'...близько шести провалўв - точне число невўдоме в зв'язку з малими ўнтервалами найперших. Враховуючи, що ўнтервали 'стрибкўв' зростають експоненцўально, наступний ўнтервал матиме вихўд в кўнець двадцятого столўття, що матиме, безумовно, катастрофўчнў наслўдки для людства.'
Т-так. Цўкаво. Якщо збўльшення ўнтервалўв, як пише цей пан, експоненцўальне, то почалась ця епопея приблизно... е-е-е... 256 рокўв тому. Тўльки 'тому' в данному випадку означаї 'в майбутньому'.
Хелл навўть не помўтив, що вирахував це без комп'ютеру.
Пўд доповўддю стояв пўдпис - С420026Е44DK26E. Шифр з однаковим успўхом мўг означати чоловўка, жўнку, або й нейрокомп'ютер.
Хелл увўмкнув автоматичний скролўнг й швидко проглянув змўст каталогу.
'Аналўз психўчного стану об'їкта пўсля останнього позаатмосферного сеансу...'
Не те.
'Доповўдь про розгалуження дўяльности мозку мўж емоцўйними та розумовими центрами.'
Не те!
'Детальний опис...'
Назв було кўлька десяткўв. Очў самў вихопили з списку потрўбне.
'Аналўз емоцўйного спектру об'їкту пўд час статевого акту.'
'...Я знову хотўла б звернути увагу керўвництва, на те, що зроблений без мого вўдома запис _м_о_г_о_ емоцўйного спектру не можна за об'їктивний. Вўдчуванее мною збўдження нўяк не вплинуло на точнўсть аналўзу. Я ще раз нагадую, що мої особисте ставлення до об'?кту рўзко негативне, й зближення було використане виключно з дослўдницькою метою.
Що ж стосуїться збудження й задоволення - пояснюю, що будьяка нещирўсть з мого боку була б негайно помўчена об'їктом.
Тому я вважаю недоречними ўнсинуацў? деяких колег з приводу так звано? 'недоцўльности' мої?
