зовсім правильним. 131,1. Це послання скіфів часто цитується як приклад дописьмової речової передачі інформації (пор. індіанські вампуми, перуанські кіпу тощо). 137,1. Херсонес на Геллеспонті треба відрізняти від Херсонесу в Криму (Тавричний, або Гераклейський, Херсонес). Щодо діяльності Мільтіада (розд. 39-41) і ролі його під час експедиції Дарія дещо залишається незрозумілим, чи справді він не хотів загибелі Дарія з його військом у Скіфії, чи навпаки, коли його судили в Афінах (VI, 104), він запевняв, нібито багато зробив на користь Еллади під час Дарієвої експедиції. note 11 137,2. Спільність інтересів грецьких тиранів та перських владарів була звичайним явищем за часів Геродота. Так поводилися Фемістокл та Демарат. Геродот як грецький патріот засуджує таке поводження. 138.1. Тут я. цікавим перелік тиранів. Шестеро з 11-тирани на Геллеспонті. Не згадується Коес – лесбоський тиран, який мав стільки заслуг перед Дарієм. Серед тиранів не називаються тирани дорійських міст. Очевидно, імена тиранів були наведені Міль-тіадом, який насамперед назвав своїх сусідів. 138.2. Еак (Айякес) став наступником свого батька Сілосонта (III, 139). 139.1. Про далекість польоту стріл відомо з одного ольвійського віршованого напису (ІОЗРЕ, І, 195), де є повідомлення, що Анаксагор, син Демагора, пустив стрілу на відстань 282 оргії, тобто приблизно 500 метрів. 139.2. Тирани міст на Геллеспонті мали підстави побоюватися скіфської навали, бо скіфи перебували недалеко від них за Істром (Дунаєм). 140,1. Очевидно, перси не могли повертатися до Істру своїм попереднім шляхом, бо вони відхилилися від нього на північ. 143,1. Візантій повстав проти Дарія і через це Дарій попрямував до Сеста. Візантій і Халкедон були колоніями мегарців. 145.1. Від цього розділу починається «Лівійський логос», тобто розповідь про історію та природу північної Африки, про її мешканців та про карну експедицію персів, яка не мала успіху. 145.2. З цього розділу можна довідатися, як з'ясовували собі греки V ст. до н. є. причини колонізації, послідовні етапи її та форми, а також які стосунки бували в греків із тубільцями. 145.3. Плем'я мінійців Геракл, який узяв участь у поході аргонавтів, вигнав із острова Лемносу (III, 137-138). 145.4. Аргонавти застали на Лемносі лише жінок, які повбивали всіх чоловіків. Наступні мешканці острова були нащадками аргонавтів. 145.5. Тіндаріди – сини Тіндарея – Кастор і Полідевк, брати Гелени і Клітемнестри, матір'ю яких була Леда. 145.6. Це виняток, оскільки спартанці не приймали до себе чужинців. 146,1. Геродот, очевидно, переносить сучасний йому звичай спартанців до міфічних часів. 147.1. Аргея – дочка Автесіона, дружина спартанського царя Арістодема (VI, 52). 147.2. Про стосунки давніх греків із фінікійцями нема сумніву. Від фінікійців греки навчилися добувати метали, виготовляти пурпур і головне – використовувати алфавітне письмо. Згідно з грецьким міфом засновником міста Фів у Беотії був фінікієць Кадм, син фінікійського царя Агенора, брат Європи і чоловік Гармонії. Свої письмові знаки греки називали кадмейськими, або фінікійськими. Торговельні колонії фінікійців існували на островах Егейського моря та в інших краях Середземномор'я. Найзначнішою колонією фінікійців (сідонян) в Африці був Карфаген (Керет-Хадаш – «Нове місто») на місці сучасного Тунісу. 148,1. Кавкони (І, 147) – давнє населення материкової Греції, яке називається тут парореатами, тобто гірським племенем, що мешкало на плоскогір'ях Аркадії, в Тріфілії між Елідою (Елеєю) та Мессенією, де і тепер ще залишаються сліди їхнього перебування. 149.1. Нащадки Айгея – Айгейди були у Фівах та в Акраганті на Сіцілії, а також на о. Тері та в Кірені. Вони були спадкоємними жерцями Карнейського Аполлона. 149.2. Тут ідеться не про плем'я, а про соціальне угруповання – про фратрію. 149.3. Ерінії – богині помсти, які переслідували злочинців – убивць. Згідно з Павса-нієм (автором середини II ст. н. є.) у Спарті були святилища Кадма, Ойоліка і Айгея. 150.1. Історія заснування Кірени викладається в двох версіях – Тери та Кірени. 150.2. Цар був також верховним жерцем. 151.1. У тексті слово «метек» (метойкос) слід розуміти як чужоземець, чужинець. 151.2. «Коробій» – могло бути ім'ям якогось морського божества крітського міста Ітан. 151.3. Названий тут острів Платея, очевидно, один із острівців Лівійського моря на сході сучасної Тріполітанії. 152.1. Звичайний шлях із Егейського моря до Єгипту був повз о. Родос до Кіпру і далі до гирлів Нілу. 152.2. Про Тартесс уже було в кн. І, розд. 163. 152.3. Про цього егінця Сострата нічого з інших джерел невідомо. note 12 153,1. Постанова терайців (мешканців о. Тера чи Фера) складалася з 4 параграфів: 1) число колоністів мало бути обмеженим; 2) колоністи обиралися через жеребкування, за винятком єдиних синів; 3) кожна область о. Тери мала взяти участь у заснуванні колонії; 4) ойкістом (засновником колонії) мусив бути Батт. Монархічна влада існувала на Тері і повинна була існувати в її колонії. 155.1. Справжнім ім'ям Батта було Арістотель. Батт (Баттос) спершу було титулом правителя, а згодом стало власним ім'ям. 155.2. Оракул було складено перегодом. 157.1. Цей розділ базується на спільному переказі терайців і кіренців. 157.2. Аполлон побував у Лівії, коли привів туди фессалійську дівчину Кірену і зробив її царицею тамтешньої країни. 157.3. Жерці пояснили невдачу незнанням того, хто одержав оракул. 157.4. Азіріс – це якась місцева назва і, можливо, що сам Геродот мав нагоду відвідати цю місцевість. 158.1. Можливо, Іраса (сучасне Ерсен) на краю лівійського' плоскогір'я при затоці Бомба. 158.2. Джерело Аполлона згадується в одному з гімнів Піндара. 158.3. Це означало наявність дощів у цій посушливій частині Лівії. Кірена була заснована приблизно в 631 до н. є. Геродот мав рацію твердити, що (розд. 159) двоє перших царів царювали 56 років і що напад єгиптян (II, 161) у 570 р. до н. є. стався при третьому цареві Батті II. 159.1. Батта як героя-ойкіста шанували в Кірені і на його честь побудували святилище, як Мільтіадові на Геллеспонтському Херсонесі. 159.2. Число мешканців Кірени залишалося таким, скільки було первісних колоністів. Отже, з метрополії не прибували нові колоністи. 159.3. Поділ землі і виплата боргів були характерними для давніх держав, а тут ідеться про поділ землі за рахунок земель тубільців. Отже, тут не було громадянської війни, але була війна з чужоземцями. 159.4. Тут Геродот каже, що єгиптяни не знали греків до подій, що про них ішлося в II, 152. Фараон XXVI династії Апріес (589-570 до н. є.). 160,1. Місто Барка було розташоване на западі від Кірени, на східному березі затоки Сіртіс (тепер Сідра). 161.1. Кірена зазнала занепаду через збільшення людності і через розбрат у царській родині. Кевкон – місцевість у Лівії. Часто пророчі святилища втручалися до внутрішніх справ різних держав, щоб припинити повстання громадян. 161.2. Реформи Демонакта полягали в тому, що перші колоністи мають право тримати рабів, нові колоністи одержують права громадянства, а монархи позбавляються більшості своїх колишніх привілеїв. 161.3. Так сам Меандрій просив, щоб після припинення його політичної діяльності за ним залишили його жрецьку посаду (III, 142).
Добавить отзыв
ВСЕ ОТЗЫВЫ О КНИГЕ В ИЗБРАННОЕ

0

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.

Отметить Добавить цитату
×