Том 9. Наброски, конспекты, планы

Сметаною позапливали,
А голова вся в ковтунах.
Із рота слина все котилась,
Як клоччя, борода скомшилась,
Всім задавав собою страх. —

* * *

Сорочка зв’язана узлами
Держалась всилу на плечах,
Попричепляна мотузками,
Як решето була в дірках.
Замазана була на палець,
Запалена, аж капав смалець,
Обутий в драні постоли,
Із дір онучі волочились
Зовсім хоть вижми помочились,
Пошарпані штани були.

* * *

Відкіль такії се мандрьохи,
І так уже вас тут не трохи,
Якого чорта ви прийшли?
Хіба щоб хату холодити. —

* * *

І всі розумні хвило<….>,
Що в світі вчились мудровать,
Ченці, попи і крутопопи
Мирян щоб знали научать.
Щоб не ганялись за гривнями,
Щоб не возились з попадями,
Та знали церковь щоб одну;
Ксьондзи, по кінські щоб не ржали.

* * *

І ті були там лигоминці,
Піддурювали що дівок,
Що в вікна дрались по драбинці
Під темний, тихий вечерок,
Що будуть сватать їх, брехали,
Підманювали, улещали,
Поки добрались до кінця.
Тогді дівки обман пізнали,
Да ба! — уже товстеньки стали,
Що послі сором до вінця. —

* * *

Хоть чоловікам не онее,
Да коли жінці, бачиш, тебе,
Так треба угодити їй.

* * *

Бо щоки терли маніею,
І блейвасом і ніс, і лоб,
Щоб краскою, хоть не своею,
Причаровать к собі народ.
Із ріпи підставляли зуби,
Ялозили все смальцем губи,
Щоб подвести людей на гріх,
Пиндючили якіїсь бочки,
Мостили в пазусі платочки,
Все жарти їм були да сміх.

* * *

Іще як самі дівовали
Да з хлопцями як гарцювали,
Та й по дитині привели.

* * *

Щоб не своїм не торговали,
Того б на одкуп не давали,
Що треба про запас держать.

* * *