І може б навістив Сибір, Та смерть ізбавила косою, Що кат легенькою рукою Плечей йому не покропив. * * * Як по шинкам вночі ходили І як з кишень хустки тягли. * * * Ремнями драла, мов биків, Кусала, гризла, бичовала, Кришила, била і щипала, Топтала, дряпала, пекла, Порола, корчила, товкла, Вертіла, рвала, шпиговала І кров із тіла їх пила. * * * Сиділи, руки поскладавши, Для них все празники були, Люльки курили, полягавши, Або горілочку пили, Не тютюнкову і не пінну, Но третьопробну, перегінну, Настоянную на бад’ян, Під челюстями запікану, І з ганусом і до калгану, В ній був і перець, і шапран. * * * І ласощі все тільки їли, Сластьони, коржики, стовпці, Варенички пшеничні, білі, З кав’яром пухлі буханці; Часнок, рогіз, паслін, кислиці, Козельці, терн, мед, полуниці, Крутії яйця з сирівцем, І дуже смачнюю яешню Якусь німецьку, не тутешню, А запивали все пивцем. * * * Коли жінки де замішались І їм ворочати дадуть, Коли з розказами втаскались Та пхихання ще додадуть, — Прощайсь навік тогді з порядком, Пішло все к чорту неоглядком, Жінки поставлять на свое Жінки! коли б ви більше їли, А менш пащиковать уміли, Були б в раю ви за сіе. Игры, увеселения малороссиян*
Игры карточные у лавы играют обыкновенно вшестером. Садятся за стол три против трех, сдают карту и каждый с противусидящим играет один, не вмешиваясь в общую игру. Старшая карта берет, и число таковых взяток означает выигрыш, на чьей из двух сторон их более, те выигрывают, и выигравшая сторона проигравшей дает столько ударов жгутом, сколько превышают набратые взятки.
У Пахвиля
Пашок
Хороводные. Хрещик — 2 пары, взявшись за руки, и бегут одна против другой навкрест; кто кого поймает, тот и становится с тем.
У журавля — бегают по лавкам вокруг стола, припевая «таки, таки журавель».
У во́рона. Одна, взявшись за другую, вереницею кроется под начальством передней, защищающей их от одной, представляющей ворона. Когда во́рону удается поймать которую-нибудь из них, выключая предводительствующей, он становится в ряд, а пойманная представляет уже во́рона.
Из письма 2 июня*:
Игра у ворона: становятся несколько человек один за спиной у другого, держась за платье; впереди женщина, называемая мать, за нею старшая ее дочь, и за нею все, называемые ее детьми, хотя бы их было и двадцать. Все прячутся за нее, она одна только впереди и спрашивает ворона, копающего перед нею землю палочкою: Во́роне, во́роне, що ти копаеш? Он отвечает: пічку. М.: Нащо? В.: Окропи гріти. М.: Нащо? В.: Твоїм дітям очі заливати. М.: Защо? В.: Щоб не крали капусти. — Потом мать говорит: Во́роне, во́роне, дай пить. В.: Скоч до криниці. М.: Волка боюсь. В.: Якого? М.: Сірого да білого. В.: Що він робить? М.: Гуску скубе. В.: Яку? М.: Сіру та білу. В.:
