Заборонені чари

вирішила дочекатися самовільного пробудження в неї чаклунських здібностей, щоб потім замкнути її в лабораторії й провести різноманітні тести. А потім… Ну, ти й сама розумієш, що було б потім.

— Ще б пак, — повільно кивнула Маріка. — Але ж я пробудила Алісин дар майже три роки тому, щойно вона переїхала до Норвіка.

— Я здогадувалася про це, — сказала Джейн. — Але мовчала. А коли наші зацікавились тобою, їм стало не до Аліси.

— Коли саме вони зацікавилися мною? — запитала Маріка.

Краєм ока Кейт помітив, що сестрині щоки починають червоніти, і поквапився відвернути Марічину увагу на себе.

— Трохи більше року тому, — сказав він. — Доти на тебе ніхто з Послідовників не зважав, бо ти видавала себе за родичку сера Генрі з боку його матері, яка не мала жодного стосунку до МакКоїв. Та врешті комусь спало на думку перевірити…

— Годі, Кейте! — урвала його Джейн. — Не вигороджуй мене. Все одно завтра під чарами покори я зізнаюся, що тут ми збрехали. — Вона з відчайдушною сміливістю подивилася на Маріку. — Це я винна. Я вибовкала батькові твою таємницю, бо була дуже зла на тебе… і на Алісу… Мені дуже соромно, повір.

Маріка не стала питати, чому Джейн була зла на неї з Алісою. Джейнині мотиви були для неї так само очевидні, як і Кейтові.

— Ну що ж, — промовила Маріка, — ситуація більш-менш зрозуміла. Оскільки Конор МакКой провів під Забороною лише десять років, ваші Послідовники сподівалися, що в його нащадків не виробився імунітет. А який їхній план на той випадок, якщо Конори таки виявляться невразливими на чари Заборони? Тільки не кажіть, що плану немає. Либонь, у цьому разі Послідовники збиралися закидати весь наш світ термоядерними бомбами? Пожертвувати сотнями мільйонів людських життів задля спокою семи мільярдів?

Кейт потупився. І справді — кілька разів Ґордон Волш мимохідь згадував про таку можливість. Це так вразило Кейта, що він, поряд із давньою неприязню, почав почувати перед батьком глибокий, забобонний страх…

— А ти достобіса розумна, Маріко, — глухо мовила Джейн.

— Авжеж, я розумна. — Маріка знову встала і пройшлася кімнатою. — Та навіть при всьому моєму розумі, таке жахіття мені навіть на думку не спадало. Це припустив один з наших старшин. — Вона зупинилася перед Кейтом і Джейн. — А ви ще пропонуєте нам залишити все, як є, і жити під дамокловим мечем, щодня зі страхом очікуючи на початок ядерного апокаліпсису. Ні, це виключено!

— Все не так погано, як ти думаєш, — сказав Кейт. Він мусив відкинути голову, щоб бачити Марічине лице. Його коліно притискалося до її ноги, а знайомі пахощі „Шанелі“ лоскотали йому ніздрі й туманили голову. — Якщо ти вимкнеш, а ще краще, зруйнуєш портал у Норвіку, якщо ви не станете більше з’являтися в нашому світі, то Послідовники нізащо не знайдуть вас.

— А якщо після твого з Джейн зникнення вони уважно вивчили ті кристали? Якщо їм вдалося відновити знищену тобою інформацію?… Тільки не кажи, що це неможливо. Я майже нічого не тямлю в електроніці, але з книжок та фільмів мені відомо, що втрачені дані можна відновити.

Кейт знав, що це неможливо, однак сперечатися не став.

— Тоді зруйнуй свій мишковарський портал, — порадив він. — А для більшої певності зруйнуй інші портали, якими користувалася для зв’язку з нашим світом. Після цього Послідовники, навіть з усією моєю інформацією, не зможуть сюди потрапити.

Маріка підійшла до столу, проте не сіла, а взяла один з Ключів і знову стала роздивлятися його.

— Те, що ти пропонуєш, нас не влаштовує, — сказала вона. — Ми не можемо допустити, щоб тінь Послідовників і далі бовваніла за нашими спинами. Ми мусимо вбезпечити себе… але не знаю, як.

— Я теж не знаю, — відповів Кейт. — Проте якийсь вихід має існувати, треба просто знайти його. Ми будемо спільно шукати його, а доти ні тобі, ні твоїм родичам не можна з’являтися в Норвіку. Наше з Джейн зникнення напевно збурило всю спільноту Послідовників, і хтозна, до яких заходів вони можуть удатися. На щастя, ти дослухалася моєї поради і вчасно пішла. Я майже не сумніваюся, що зараз під тим чи іншим приводом на замок накладено арешт і в ньому влаштовано пастку для вас.

— А якщо мені треба побувати там? Не конкретно в Норвіку, а взагалі у вашому світі?

— Я б радив утриматися.

— А якщо це буде необхідно?

— Тоді краще скористатися моїм Ключем.

— Гадаєш, за тими порталами, на які він налаштований, не стежать? — скептично запитала Маріка. — Адже тебе з Джейн також шукають.

— Мій Ключ налаштовано більш ніж на дві сотні порталів та Брам, — пояснив Кейт, з посмішкою глянувши на здивовану Джейн. — Кілька місяців тому, готуючись до можливої втечі, я потай зчитав усі коди з батькового Ключа. Тепер маю доступ до секретних порталів Курії в усіх кінцях Землі та Патрії. Там моєї появи ніхто не чекає.

— І якщо ти навчиш мене правильно натискати кнопки, — продовжила розпитувати Маріка, — то я зможу відкрити будь-який з двох сотень порталів?

Ця ідея не дуже сподобалася Кейтові. А вірніше, геть не сподобалася. Проте він не забув Марічині слова про чари покори. І не думав, що вона блефує. Послідовники також мали вельми ефективні засоби для розв’язування язика.

— Так, — сказав він, — зможеш. Але бажано, щоб у таких вилазках тебе супроводжував я.

Маріка заперечно похитала головою:

— Про це й мови бути не може. Мені дуже шкода, Кейте, Джейн, але ми не пустимо вас до вашого світу. Просто не можемо так ризикувати. Ви забагато знаєте про нас і про наш світ.

— Тобто, ми твої бранці? — запитала Джейн.

Маріка лагідно подивилася на неї:

— Авжеж, золотко, саме так і є. Невже за стільки днів перебування тут ви так і не збагнули, що стали бранцями цього світу? Певна річ, я не запроторю вас до в’язниці, нічим не обмежу вашої свободи, не утискатиму вашої гідності, вам не доведеться в поті чола заробляти собі на хліб, ви отримаєте все, чого лишень забажаєте, до ваших послуг буде весь світ… але цей світ. Повірте: при феодалізмі теж можна жити, і жити дуже непогано, якщо є гроші та належне становище в суспільстві. А це я вам забезпечу.

Джейн скрушно зітхнула:

— Ми з Кейтом уже обговорювали нашу ситуацію. І змирилися з тим, що мусимо залишитися в цьому світі.

— А щодо грошей, — додав Кейт, — то ми не обтяжимо тебе. Я маю понад два мільйони доларів готівкою, що анонімно зберігаються в сейфах різних банків. Їх треба просто забрати й перевести в золото та коштовності.

— Без проблем, — сказала Маріка. — Даси свої реквізити, і ми з Алісою все владнаємо.

— У банках знадобиться мій підпис…

— Дрібниці. Я ж відьма, хіба забув? Так його підроблю, що й ти не відрізниш. Так само з відбитками пальців та малюнком сітківки ока. Повторюю, Кейте: навіть не сподівайся, що ми пустимо тебе або Джейн до вашого світу. Там вас розшукують усі Послідовники.

— А вас з Алісою, можна подумати, не розшукують?

Маріка сумно всміхнулася йому:

— Якраз нас не розшукують. Послідовники вважають, що ми загинули. На початку нашої розмови я трохи схитрувала, не сказала всієї правди, за що перепрошую. Насправді ми не зі своєї волі залишили Норвік, нас змусили піти. Обидва портали — і старий Конорів, і той, що я недавно спорудила, — зруйновано. Не можу сказати з цілковитою певністю, щo саме сталося, але скидається на те, що замок розбомбили.

— Ага! — промовила Джейн. — Фредріксон таки зібрав більшість голосів.

Маріка запитливо глянула на неї, потім — на Кейта.

— Це від самого початку пропонував Старший Куратор Ґустав Фредріксон, — пояснив він. — Його підтримувала значна частина Курії, проте для ухвалення рішення щоразу бракувало кількох голосів. Я уважно