С кем и против кого воевали украинские националисты в годы Второй мировой войны

Бах, ствердивши, що з усіх 9 куренів, що охороняли середнє запілля Східного фронту, — наш курінь виконав найкраще завдання…» 35

Тепер уже цілком ясно, що не «охороняли мости», а «охороняли середнє запілля» групи гітлерівської армії «Центр», яка наступала на Москву.

Інший автор, М. Кальба в книзі «Нахтігаль» (курінь ДУН) в світлі фактів і документів» (Денвер, 1984) пише, що «Нахтігаль» ніколи не був диверсійним формуванням і жодних диверсійних актів не виконував, хоч тут же визначає, що курінь «був прилучений до «Бранденбургу». А далі Кальба посилається на німецького автора Вернера Брокфорда, який писав про формування «Бранденбург» і, між іншим, вказував, що «Нахтігаль» «виявляв фантастичні діяння» в дусі «воєнного фільму американської продукції». Що мав конкретно на увазі Брокфорд поки-що невідомо, залишається поза кадром, але «фантастичні діяння» в дусі «воєнного фільму американської продукції» інтригують не тільки фантазію автора.

Однак, вже сьогодні досить чітко визначено, що шуцманфафт-батальйон не «мости охороняв» в партизанському краї в Білорусі, а діяв у складі каральних формувань обергруппенфюрера СС фон-дем Баха- Зелевскі проти білоруських партизанів і мирного населення, брав участь у каральних операціях «Болотяна лихоманка», «Трикутник», «Котбус» та інших. Що сусідом 201-ої охоронної дивізії і заповзятливим партнером у бойових діях проти партизанів і селян Білорусі була горезвісно відома в часи війни «бригада Дірлівангера», сформована із кримінальних злочинців, професійних садистів та убивць. Кілька чот «українського» формування в складі 15-го поліцейського полку брали участь у каральній акції, описаній в документальній повісті Володимира Яворівського «Вічні Кортеліси», в результаті якої звіри з людськими іменами стерли з лиця землі разом з жителями волинські села Борки, Заболоття, Борисівка і Кортеліси.

Той же Побігущій-«Рен» згадує, що перед Різдвом 1943-го р. «легіон розв'язали». Причини цього досі не з'ясовані. Чудово служили, отримували «залізні хрести», були найкращими в каральних військах СС фон- дем Баха-Зелевскі і раптом…, «розв'язали»! Побігущій згадує і про те, що обергруппенфюрер СС фон Бах заявив йому особисто, що «всі легіонери» (так Побігущій та інші автори називають поліцаїв-карателів) «поїдуть малими групами додому і там мусять зареєструватися в поліції у Львові». 36

«Демобілізація» відбулася, але при дуже таємничих обставинах. Проте у Львові частину українських офіцерів та підофіцерів, в тому числі і Побігущого, гітлерівці тримали «в арешті», але «зміна політичних умов врятувала нас…». Йдеться тут, зрозуміло, про те, що в час формування 14-ої гренадерської дивії СС «Галіцієн» їх покликали молодшими офіцерами тепер уже есесівського формування, де Побігущій — «Рен» спочатку був командиром полку, а затим батальйону в чині штурмбанфюрера (майора) СС. Так, нарешті, вимріяні офіцерські кадри з абверівсько-поліційних перетворились в есесівські. «Яка ж користь від ДУН?» — питав Степан Бандера в одній із своїх статей і тут же відповідав: «Особливе, що вони принесли з собою — це пізнання організації, стратегії і тактики партизанської боротьби, стасованої большевиками в другій світовій війні, та німецьких методів поборювання партизанських відділів. Це знання було дуже корисне в творенні УПА…» 37

Як бачимо, Бандеру цікавив досвід боротьби гітлерівців проти радянських партизанів. А ще треба додати, що очолив УПА, став її «головнокомандуючим» нещодавній капітан Абверу та шуцманшафт формування Р. Шухевич, який в УПА негайно став генерал-хорунжим.

Отже, не досвіду «охорони мостів» навчились колишні нахтігалівці і роландівці, а боротьбі проти партизанів та мирних жителів Бiлорусі на німецьких методах» фон-дем Баха-Зелевскі та Дірлівангера.

ПРО «АКТ 30 ЧЕРВНЯ 1941-го»

Суть «Акту 30 червня 1941-го»

Розглянемо «Акт 30 червня 1941-го року» очима його авторів і сучасників.

В Центральному державному архіві вищих органів державної влади (ЦДАВО) України є група документів, які безпосередньо стосуються цієї події. Серед них є і чорнові варіанти, де тексти правлені рукою самого Ярослава Cтецька, головного творця акції й керівника «уряду», створеного ним же. Експерти довели, що ці правки документів, а також рукопис під назвою «Мій життєпис» безсумнівно належать Я. Стецькові.

Як потрапили вони сюди? Архівісти не можуть відповісти на це питання, бо в документах не значиться їх надходження. Тим більше, що в архіві вже нема людей, які б пам'ятали про їх безпосереднє прибуття. Однак, можна сказати з впевненістю, що ці документи — фрагменти архіву гестапо в окупаваному гітлерівцями Львові, який не встигли вивезти чи знищити при втечі з міста, і який потрапив до рук радянських військ, а потім — до спеціальних органів.

Серед цих документів є такий, що його потрібно привести повністю. Текст його правлено і підписано рукою Стецька, який, як видно, призначався для публікації в пресі як інформація про подію. Подібний текст був опублікований на початку липня 1941 р. в окупаційних газетках, зокрема в Дрогобичі і Жовкві.

Документ іменується: «Звіт із Національніх зборів українців, які відбулися дня 30 червня 1941р.» Наведемо його без жодних скорочень і правок.

«Дня 30 червня відбулися о год. 8-ій вечором у салях матірного Товариства «Просвіта» у Львові великі збори українців («західних областей України» — закреслено — В.М.), на яких проголосили святочно відновлення Української державности й скликання першого Краевого Правління (Виправлено з великої букви — В.М.) на чолі з Ярославом Стецьком, Заступником Провідника (Виправлено з великої букви — В.М.) Організації Українських Націоналістів.

Збори пройшли серед небувалого одушевлення.

Збори відчинив урочисто («урочисто» дописано — В. М.) промовою Заступник провідника ОУН Ярослав Стецько і передав привіт від Провідника ОУН Степана Бандери, візвав віддати честь борцям поляглим за волю України і відчитав святочний акт проголошення Української Державності.

Всі присутні бурею оплесків і сльозами радости вітали стоячи цю велику історичну хвилину та відспівали потім Національний Гімн.

Опісля о. Др. Гриньох, довголітній душпастир українського студентства, а тепер душпастир Українського Національного Легіону (виправлено з великої літери і затим закреслено слова «Степана Бандери» — В.М.) виступив у сірім вояцькім мундирі й передав привіт від Команданта (виправлено з великої літери — В. М.) легіону, сотника Романа Шухевича і всіх українських вояків, котрі присягали віддати Україні свою кров і своє життя.

Наступно говорив делегат Краевого Проводу Українських Націоналістів, підкреслюючи жертвенну боротьбу цілої великої підпільної армії ОУН, яка положила безконечні жертви та бореться дальше — проте вже ситуація дозволяє, стає до безпосереднього державного будівництва.

Опісля відчитано перший декрет провідника ОУН Степана Бандери про покликання Краевого Правління Західних Областей України з головою Ярославом Стецьком на чолі — до часу створення (Дописано рукою Стецька: «З волі Українського Народу». — В.М.) Центральних областей у Києві.

Наступно о. Мітрат Сліпий привітав Збори в імені Митрополита Андрея Шептицького, що Митрополит витає цілим серцем і цілою душею цей великий історичний почин відновлення Української Державности та взиває всіх вірних і ввесь народ стати негайно до праці для цього великого діла.

Усі промови пройшли серед бурі оплесків і проявів найбільшого ентузіязму.

Збори вислали як вислів почувань Українського Громадянства — привіт провідникові ОУН Степанові Бандері.

Привіт Творцеві й Вождеві Великої Німеччини АДОЛЬФОВІ ГІТЛЄРОВІ (Виделіено великими літерами — В.М.).

Привіт Славній Німецькій, непобідній Армії,