автор. Складається враження, що пан Гунчак сам не читав цих документів.
Том 6-й «Літопису УПА» відкривається «Меморандумом» ОУН-бандерівців до німецького уряду від 14 квітня 1941 р. Опріч визначень своєї мети, бандерівці тут цілком відверто зазначили, що борються за самостійну Україну в просторі між Дунаєм, Карпатами і Каспійським морем. ОУН-бандерівців називає «українськими землями» не тільки Воронеж і Курськ, Старий Оскол і Камишин на Волзі, але й території Північного Кавказу (Чечні і Інгушетії) та ті, що прилягають до Каспійського моря. Отже, виходить, «українськими» є і землі нинішньої Ічкерії, і нинішньої Калмикії (!). Бандерівці доводили, що між українськими і російськими народами існують категорично відмінні культурні, національні, духовні, навіть расові розбіжності. Все це в даному «меморандумі» втовкмачувалось гітлерівцями.
Документи 3–28, переважно, інформують про УПА — «Поліську Січ» Боровця-'Тараса Бульби». Зокрема, документи 15–16 свідчать про переписку між шефом СД на Волині і Поділлі Пютцем та отаманом «Тарасом Бульбою». В листі від 24 квітня 1943 р. Пютц зокрема, звинувачував бульбівців у «безпорядках» на Поліссі і пропонував «вийти з підпілля», гарантуючи «життя і свободу». В листі від 19 травня 1943 р. Боровець-«Бульба» жалівся керівнику СД Пютцу на безогляний терор німецької поліції проти українського населення. Припинення цього терору, вказував отаман, є передумовою для подальшої співпраці з гітлерівцями.
В документі за номером 19 подано звіт шефа поліції та СД у Берлін від 21 травня 1943 р., в якому зазначено, що «Поліська Січ» тісно співпрацює з гітлерівськими службами в боротьбі проти більшовицькими партизанів. Незабаром та ж «Поліська Січ», маневруючи, відійшла «у підпілля», але «бажає співпраці з німцями», недвозначно вказується в даному документі.
В документах 20–21 зазначено, що «Тарас Бульба» готовий військово співпрацювати з гітлерівьским вермахтом для боротьби з радянськими партизанами, проте він не хоче мати зв'язків з німецькою поліцією.
В документі 24 подано дві інформації гітлерівців від 17 і 30 серпня 1943 р. про дії УПА — «Поліська Січ». Тут, зокрема, відзначено, що «бульбівські» підрозділи ведуть дії проти місцевої німецької адміністрації та поліції, але нейтрально ставляться до військ вермахту. З полоненими німцями «бульбівці» поводяться добре, подають їм першу медичну допомогу, інших роззброюють і негайно звільняють. Тут не зазначено, що це були лише окремі, поодинокі випадки. Зате інформатори вказують на те, що спостерігаються випадки зближення бульбівців з червоними партизанами, що небезпечно.
Документ 28 датований 22 листопада 1943 р., інформує Абвер про преговори гітлерівських служб з отаманом УПА-«Поліська Січ». Тут зазначається, що у зв'язку з відступом німецьких військ при віділлі Абверу «Схід» створено спеціальний штаб «Р» (Росія —
Далі в збірці подаються документи, які доволі яскраво повідомляють про ОУН та УПА, але вже бандерівського напрямку. Зокрема, документ 27 подає звіт відділу Абверу «Схід» від 11 листопада 1943 р., де повідомляється, що сили УПА під керівництвом Клима Савура (УПА бандерівського напрямку під керівництвом Д. Клячківського —
Документ 31 представляє повідомлення розвідки XIII армійського корпусу гітлерівців, розташованого на підступах до Львова, від 21 січня 1944 р., де, зокрема, інформується про те, що УПА «уникає конфліктів з вермахтом».
Документ 33 подає інструкції під назвою «Ставлення до УПА» того ж XIII армійського корпусу гітлерівців, яка датується 29 січня 1944 р., в якій, зокрема, зазначено, що «збоку УПА є тенденції співпрацювати з вермахтом». Тут же дано розпорядження «вступати в контакти з відділами УПА і нав'язувати співпрацю в боротьбі з Червоною Армією і партизанкою.
Цю лінію продовжують документи 36 і 38. Перший документ, датований 15 лютого 1944 р., інформує про те, що в районі Кременця «налагоджено місцеву співпрацю з УПА», а другий документ, датований 28 лютого того ж року, — про те, що «відділи УПА не мали сутичок з німцями, лише з більшовиками». Подібні інформації подає і розвідка 4-ої танкової армії гітлерівців.
Документ 44, адресований командуванню армійської групи «Північна Україна» від 18 квітня 1944 р., подає лист командира УПА «Охріма» (псевдонім керівника УПА-Північ Д. Клячківського —
Документ 46 подає звіт Абверу від 22 квітня 1944 р. «До питання національного руху в Галичині», де визначено, що частина галицької інтелігенції була в минулому грунтовно підготовлена австро-німецькими штудієнратами і культуртрегерами.
Документи 54-а, 54-б і 55 інформують про переговори з УПА, зокрема, про результати переговорів доктора Штарка у Львові 3 червня 1944 р. Ця дата співпадає з тою, коли з гітлерівцями вів переговори «Герасимовський» — колишній капелан спеціаль-батальйону «Нахтігаль» І. Гриньох. Гітлерівці зобов'язувались постачати УПА зброєю, амуніцією і медикаментами, УПА — подавати розвідувальні дані та вести диверсійну роботу в тилу Червоної Армії.
Документ 60 представляє «Меморандум про поведінку щодо УПА», звернений до командування групи армій «Північна Україна», в якому, зокрема, подається роз'яснення про необхідність співпраці з УПА та численні рекомендації, як налагоджувати контакти для спільної боротьби з більшовиками.
Документ 67 подає звіт відділу Абверкоманди-202 командуванню групи армій «Північна Україна», датований 21 липня 1944 р. В ньому інформується про те, що УПА залишається за лінією фронту для подальших дій проти Червоної Армії. Вказується також, що штабом УПА заплановано зустрітися з представниками німців у Карпатах, щоб домовитися про підтримку зв'язків з Угорщиною, Чехословаччиною і вермахтом. УПА просить допомогти зброєю і медикаментами; існує спеціальний штаб УПА для подальшого контакту з вермахтом, представники якого просять зустрічі з С. Бандерою.
В документі 68 подається звіт Абверу від 22 липня 1944 р., де вказано про «неоціниму співпрацю з УПА».
Документ 70 подає звіт штабу сухопутних сил гітлерівської Німеччини від 31 липня 1944р., де вказано про те, що «сили УПА чисельні і їх варто використати в боротьбі з більшовиками».
Думаю, що такі інформації про зміст документів гітлерівців не потребують спецального коментування.
Продовжимо характеристику німецьких документів про УПА. В «Літописі УПА. 147 подані документи, за своїм характером близькі до попередніх, за часом продовжуючі їх. Але ці документи можна згрупувати тематично: пошуки контактів для співпраці між гітлерівським командуванням і керівництвом ОУН-УПА; матеріали про передання зброї та боєприпасів УПА; про співпрацю ОУН-УПА з польською АК (Армією Крайовою); про зв'язки ОУН з англійськими розвідувальними службами і т. д.
Документ 2 подає інструкцію «Про поведінку щодо УПА» командування армійської групи гітлерівських військ «Північна Україна» від 18 серпня 1944 р. своєрідної «запільною базою» продовольчих та людських ресурсів. Це знову ж таки фальсифікація. Причина полягала в іншому. Саме тоді, навесні та влітку 1943 р., фашисти разом з мельниківцями мобілізували., де, зокрема, заборонялось вживання терміну «Banden» (банди) для означення формувань УПА і пропонувалось витримувати умови співпраці.
Документ 3 належить командуванню армійської групи «Північна Україна» і датований 18 серпня 1944 року. Тут, зокрема, вказується, що переговори з УПА проводились поблизу м. Турка 11 серпня 1944року. 12 серпня УПА було передано німецьку зброю і боєприпаси. А 14 серпня відбулися «центральні переговори» із «зв'язковим штабом УПА». Такий спеціальний штаб УПА, який безпосередньо підтримував зв'язки з гітлерівським командуванням, був створений влітку 1944 року і діяв до кінця війни.
В документі 4 під назвою «Озброєння УПА», датованому 29 серпня 1944 р., дається перелік легкої радянської зброї, яка, як трофеї, була у німців, та яку необхідно передати для УПА.
Досить цікава інструкція міністерства окупованих східних територій від 18 вересня 1944 р. (документ
