Потім Юзліс розповідає в яких він гарних стосунках з першим чоловіком своєї покійної дружини. Ми домовляємося про зустріч і закінчуємо розмову.
Реальність.
Киця поїхала відпочивати. Спочатку на море, повернеться до дому через два місяці, як скінчиться її відпустка.
— Я уже маю вітер в волоссі. Так завжди діється, як я замикаю свої двері і в дорогу. Переді мною біля 400 кілометрів, отже це недалеко. Вже випита кава, я чекаю на Ровериста, щоб допоміг мені загрузити велосипед на багажник. Завжди, як я їду, то дивлюся на порожнє сидіння збоку і думаю, чи було б краще, як би там сидів хто? Чи добре так, як є? Поки не буде порозуміння тіл, духу і розуму, те місце буде порожнім. Ми побачимо, що час принесе. Буду листуватися з тобою. Радію, що пізнала когось, такого вразливого і милого як ти. Бувай здоровий, Арій, — написала мені Киця перед від’їздом. Що було перед тим, після того як Киця приревнувала Мовчуна і ми посварилися? Нічого на було, Киця відразу стала миритися, я також йшла їй на зустріч.
— Сьогодні роблю порядки в домі. Мовчун написав, що йде в магазин по хліб. А мені порадив сісти на велосипед. В п’ятницю вночі маю концерт, а в суботу від’їжджаю. Ще маю багато справ, в кінці кінців мене не буде два місяці в Лодзі. Мило мені, що з тобою познайомилася, це не комплімент, а моя величезна симпатія до тебе, я радію, що ти є.
Так мило, і це після того, як ми з Мовчуном обмінялися зсилками про коней, а Киця відчула там «жінку» і «розбомбила» нас обох. Сабріна тримала нейтралітет і не розуміла, що відбувається. Мовчун «психанув», і послав Кицю кататися на велосипеді. А я тихо написала Сабріні, щоб пояснити ситуацію. Почала, звичайно, від початку і закінчила приятелькою, яка закохана в Мовчуна по інтернету.
— Марго знає про це, вона вважає це дурістю. Іноді приятелька просить мене повісити для Мовчуна якусь пісеньку, він у відповідь вішає пісеньку їй. То в них якийсь знак. Не знаю, що там є важливим, але якість пісеньки не має жодного значення. — Потім прошу Сабріну не дуже критикувати такі пісеньки і наївно запитую: «Чому Марго проти, щоб Мовчун розважався по інтернету?»
Сабріна віднеслася до цього серйозно.
— На мою думку, інтернет створений для розваги. Робіть з Мовчуном і твоєю приятелькою свої справи, тільки так, щоб ні в кого потім серце не боліло. Така моя не упереджена найкраща порада.
— Сабріна, як що це ранить чиєсь серце, то скажи мені. Киця говорила, що Мовчун для неї тільки друг. Щодо моєї приятельки, то хай Мовчун вирішує сам.
Сабріна дає на це «добро». Оскільки всі є дорослі, з Кицею Мовчун давно вже тільки дружить і зараз він ні перед ким не має ніякого обов’язку, то для його розваги Сабріна не бачить ніяких перешкод. Після цієї розмови, Сабріна більше не критикувала наші пісеньки, навпаки, завжди відмічала, що вони їй подобаються, незалежно ні від чого. Схоже вона поговорила з Кицею, бо та також перестала критикувати. Перед від’їздом Киця прислала мені фото Мовчуна, Яке зробила з його згоди для мне, Арія. Ще обіцяла написати мені про батька Мовчуна, але так і не написала, хоч я й нагадувала їй кілька раз. Не знаю, що в них відбулося, передумали про те писати. Ті фото, що робила Киця, Мовчун прислав також мені, Ілентиночці, і написав тоді той лист. Після того він більше не вивішував ніяких зсилок, ні в мене, ні в Киці на сторінці, ні в кого, тільки іноді в себе про політику, та час від часу писав коментарі. В цей час Киця активно збиралася в дорогу.
На моє запитання, чому не поїде разом з Мовчуном, адже він також любить море, Киця, буквально «вибухнула».
— Чи ти дурень, чи дурнем прикидаєшся! Чому я маю їхати з Мовчуном? Завжди їду сама. Два роки тому, Мовчуна запросила на тиждень. Вишлю тобі фотографії. Тільки Мовчун був захворів і мусив повернутися в Лодзь. Був на своєму новому автомобілі. Затим, запам’ятай, не задавай мені питань пасток, як КГБ, ніхто того не любить.
Обіцяні фото Киця мені так і не вислала. Вона багато чого не робить з того, що обіцяє. Ми продовжували з нею говорити про різне. Написала, що відремонтували її ноутбук. Запитала який маю зріст. Мені прийшлося дзвонити Таленці, Арій був недоступний тоді, не зарядив свій мобільний телефон, узнати в неї який Арій має зріст, мав 175 сантиметрів. Киці такий зріст сподобався.
— Я є анархістка, люблю музику і мрії. Я кохаю тих хто відчуває і думає так як я. Хто зі мною, того я кохаю. А хто проти — теж кохаю. Тебе кохаю також.
Це «також» звичайно, чоловіків надихає, але я не стала звертати на то увагу.
— Ти мене кохаєш так, щоб ніхто того не знав, особливо Мовчун. Боїшся його від себе відпустити? Піде по «бабах»?
Кицю «понесло», за те, що написала мені у відповідь, я готова була її побити.
— Мовчун має інших жінок, я то розумію і тішуся тим. Я маю дві руки, дві ноги, а він немає. Він може лягти на пару осіб, а серед них є я. Я вільна, як птах. А Мовчун, як птах в клітці, на волю не злетить. Як тебе побачу то розповім, але думаю, що ти більше розумієш ніж пишеш. Дзвонила до Мовчуна, але телефон не відповідає.
Я довго думала, як так «вона між них», як що він ляже на дві особи. А як що на одну, також Киця буде посередині між ними? Посередині, то вже занадто, десь там скраю, ще б нічого, а посередині, це за дуже. Киця ще трохи поговорила про мистецтво і поезію, шкодувала, що не можемо говорити по скайпу. Пізніше вона зайшла до Мовчуна в гості, зробила ті фотографії, як вислала мені, і обіцяла написати про Мовчуна тата. Не написала. Що відбулось між ними потім? Він вивісив тільки одну пісеньку на її сторінку, десь такого змісту — «Дякую Пані за все, милість її безмежна». Після того активність на сайті, більше не проявляв. Притих.
Віртуальність.
Голос за кадром.
— Що, вгадуєш, як завжди, пальцем в небо? Одне в голові. Як з тією графікою?
— Трошки помилилася, той що? Але ж я відчувала, що щось відбувається!
— Тільки відбувалося зовсім не те, про що ти думала.
— Одне не виключає інше. Подумаєш, трошки з графікою помилилася. Я думала, що то Дуня, щоб підтримати Мовчуна, зобразила свою голову на чоловічому члені. На мою думку, це мало означати її підтримку, високу оцінку його чоловічої сили. Насправді все було по іншому і абсолютно протилежне, ту роботу зробив Мовчун, а не Дуня, і створена вона не для того, щоб підтримати, а для того, щоб принизити. Портрет там був не Дуні, а польської скандальної художниці, яка зобразила чоловіче «хазяйство» на католицькому хресті. Хто ж знав? Та художниця відома серед католиків, а не серед атеїстів. Чомусь ті жінки, мені всі видалися на одне лице, чи то так фотошоп їх підправив, чи макіяж.
ВОНА йшла по високій траві, збивала сріблясту росу. Спідниця намокла і обліпила ноги.
— Зараз ти також помиляєшся.
— В чому? В чому я помиляюся цього разу?
ВОНА зупинилася. Стояла на узліссі, був ранок, небо окутане хмарами, вдалині над водою клубочився туман.
— В чому?
«Голос за кадром» мовчав. Постояла, почекала і знову пішла навпростець через траву.
— Як що в нього зараз проблеми з лікарями, це не означає, що між ним і Кицею нічого не відбувається. Одне не виключає друге.
Дійшла до берега. Увійшла в туман. Прислухалася, якийсь звук линув над водою. Чути було голоси, але слів не розібрати, по інтонації вгадувалися емоції і тільки.
— З чого ти взяла, що в нього може бути тільки Киця?
Від несподіванки аж заклякла.
— Або мовчи, або говори, не потрібно мене лякати. Як я можу не помилитися? Я мало знаю, а те що знаю, може бути правдою, або брехнею. І з цього я роблю висновки, то навіть не 50 на 50.
Зняла спідницю, викрутила, струсила, одягла знову, і пішла на стук копит.
Реальність.
— Як пройти до музею Булгакова?
