здивований, коли наприкінці третього дня, буквально на самій поверхні, всього лиш під п’ятиметровим шаром вулканічного пилу, ґеосканери виявили щось підозріло схоже на уламки невеличкого космічного апарата.
І мені, й Лопесові дуже хотілося відбути до місця знахідки, проте шатл з Красновою, Марсі, Ґамбаріні та Морено якраз був у польоті, тож хоч-не-хоч довелося доручити цю справу їм. А нам з адміралом залишалося хіба спостерігати за перебігом розкопок по відеозв’язку з рубки керування.
Коли з максимальною обережністю уламки було видобуто на поверхню, стало ясно, що це ніякий не артефакт стародавньої цивілізації, а цілком земний (тобто, зроблений людьми) орбітальний бакен застарілої конструкції. На одному з фраґментів його обшивки навіть частково збереглося маркування: „E……AR…A…2”, і тут не треба було мати видатних криптолоґічних здібностей, аби розшифрувати це як „EL ARCA - 2”, тобто, в перекладі з іспанської, „КОВЧЕГ-2”.
— Хай мені чорт! — зачудовано промовив Йосідо, що разом з нами спостерігав за розкопками. — Щиро кажучи, я був упевнений, що цей антикваріат застряг уже біля першої зорі зі свого списку. Аж на тобі — дістався сюди! Фантастика!
Цілком захоплені відкриттям Мережі Світів, ми практично забули про другий „Ковчег”, він перестав нас цікавити. А якщо й заводили про нього мову, то нітрохи не сумнівалися, що до „Шамбали-1” він не долетів. Утім, Штерн кілька разів був згадував про надповільний гіпердрайв і можливість самостійного поповнення запасів палива — але робив це радше за інерцією, без найменшого ентузіазму. А Лопес узагалі мовчав з цього приводу, і лише зараз, після виявлення бакена, він зауважив:
— Тепер я не думаю, що „Ковчег” дотримувався свого маршруту. Найпевніше, він одразу полетів сюди. А список з тринадцяти систем склав винятково для першого „Ковчега”, щоб перевірити його на тямущість. Але той нічого не збагнув.
Вочевидь, бакен обертався довкола Шамбали-1 по стаціонарній орбіті, проте потім щось трапилося — може, в нього влучив дрібний метеорит, а може, стався збій у роботі автоматики, — і в результаті він упав на планету. Завдяки термічно стійкій обшивці й розрідженій атмосфері, бакен не згорів при падінні, але від удару розбився на частини. Його блок пам’яті зазнав відчутних пошкоджень, тож нашим фахівцям з електроніки, Йосідо та Ґамбаріні, довелося добряче попрацювати, щоб видобути зі зруйнованих кристалів інформацію, залишену ІКСом „Ковчега-2”. На щастя, вона була багаторазово продубльована, і хоча з кожної копії вціліло не більше кількох відсотків, у кінцевому підсумку вдалося відновити її до останнього біта.
Повідомлення призначалося для першого „Ковчега” й містило детальний звіт про дослідження вічок- порталів. Цікаво, що ІКС висунув ту саму гіпотезу, що і я в бесіді з Йосідо та Марсі — про вибух Супернової і про те, що внаслідок катастрофи було знищено всю цивілізовану частину Мережі Світів (він використовував таку ж назву, як і ми, разом з термінами „тунелі” й „портали”, що зайвий раз свідчило про їхню самоочевидність).
А на завершення було сказано:
(„Отак!” — сказав я зніяковілому Штерну.)
Згаданих у тексті карт було шістдесят сім, послідовно пронумерованих. Вони являли собою тривимірні зображення планет з чіткими наземними орієнтирами і сіткою порталів над ними. Під номером першим фігурувала карта Шамбали-1 (за термінолоґією ІКСа, Інферно-1). Один з її порталів було позначено словом „початок”. На наступних картах було вказано вхідні та вихідні портали, сполучені стрілками. А шістдесят сьома зображала сам Едем-1068 з орієнтовним місцем розташування тимчасової бази. Для більшої зручності карти всіх планет мали систему ґеоґрафічних координат, причому на кожній з них нульовий меридіан (який, на відміну від полюсів та екватора, є об’єктом відносним) проходив через центр вхідного порталу.
Перші три світи на цьому маршруті були повністю зруйновані — Інферно. Далі йшли зруйновані частково — Лімбо, що чергувалися з Едемами — планетами, які зовсім не зазнали руйнувань. А починаючи з тридцять сьомої планети, шлях проходив винятково через Едеми; вочевидь, чимраз далі від центральної частини Мережі Світів.
— А „Ковчег”, вірніше, його штучний розум, виявився поетом, — зауважила Краснова. — Он які назви вигадав! Мертві планети — Інферно, пекло. Відносно постраждалі — Лімбо, чистилище. Не зачеплені катастрофою — Едеми.
— Між іншим, — додала Ґамбаріні, — планети стовідсотково земного типу. Істоти, що створили Мережу Світів, напевно потребували для життя таких самих природних умов, що й ми. І добирали планети дуже ретельно, лише найкращі. Судячи з зображень, Едеми й справді нагадують райські кущі.
— Рекреаційна зона, — прокоментував Штерн. — Відпочинок у дикому, незайманому оточенні, сафарі всілякі. Привілля для потенційних Робінзонів: якщо втомився від темпу життя в цивілізованому світі, то обирай незаселену планету на свій смак і живи на ній у гордій самотності. Ну, можна прихопити з собою П’ятницю — чоловічої або жіночої статі, залежно від смаків… Гм. Хоча залишається питання, чи були будівничі Мережі двостатеві.
— Можна не сумніватися, — сказав Йосідо. — Всі вищі тварини, виявлені нами на різних планетах, неодмінно поділяються на самок та самців.
— Це не арґумент, — заперечив я. — Ми дослідили лише крихітну частину нашої Галактики. А ти поширюєш цей мізерний досвід мало не на весь Всесвіт.
— Не поширюю, а екстраполюю, — уточнив Хіроші. — Це просто моє припущення. І, водночас, моє непохитне переконання. Треба дивитися в глиб речей, у корінь, в основу. А що лежить в основі всього живого? Білок. А в основі білка? Амінокислоти. Всі відомі нам іншопланетні форми життя є виключно білковими, до того ж складаються з таких самих амінокислот, що й на Землі. Амінокислоти — це універсальна мова, якою Господь Бог пише свою космічну книгу життя.
— Ви вірите в Бога, Хіроші? — запитав у нього Лопес.
— Однозначно, сер. Проте не в якийсь вищий дух, що наглядає за нами, судить нас за наші вчинки, одних прощає, інших карає. Ні, я вірю в іншого Бога. У Творця всього сущого у Всесвіті. Мій атеїзм здимів, щойно я серйозно зайнявся біолоґією. У цій науці Господь стукає в кожні двері й отак вкрадливо питає: „А вгадайте, діти мої, чому за всієї різноманітності планет життя всюди ґрунтується на однакових принципах? Хто так улаштував?”
— Дуже цікаво, — сказав адмірал. — Ми неодмінно поговоримо про це… якось згодом, на дозвіллі. А наразі маємо інші, нагальніші справи. — І вже звернувся до мене. — Питання про те, летіти на Едем-1068 чи ні, не стоїть. Безумовно, треба летіти. Тільки як — всі разом на „Гермесі” чи спорядимо шатл з розвідувальною ґрупою?
Пропонуючи другий варіант, Лопес явно мав на увазі, що розвідувальну ґрупу очолить він.
— Шатл не годиться, — рішуче відповів я. — Шістдесят шість тунелів — шлях неблизький, і як капітан я катеґорично проти того, щоб надовго розділяти екіпаж. Крім того, шатл практично беззахисний, а на Едемі-1068 може бути що завгодно — в кращому разі, геть схиблений „Ковчег-2”, який досі чекає на зустріч з високорозвиненою іншопланетною цивілізацією. Тому летимо на „Гермесі”. Зрештою, це також буде міжзоряна подорож.
Лопес згідно кивнув:
— І не просто міжзоряна, а міжгалактична.
