затягнувся до 9-ої години ранку, коли червоні бійці, заскочені обходом їхнього лівого крила 2-им куренем Синіх, що його очолював сотн. Троць, почали квапливо й безладно втікати з села, залишаючи ранених, забитих і полонених. Спинено їх перед самим м. Піщанка. Обхідний маневр 9-го полку все ще був у мертвому куті. Справа допомоги Стрільцямн Синім обхідним маневром виглядала безнадійно. Рахуючись із тим, що прийдеться покладатися виключно на власні сили Синіх, маючи в тилу на обох крилах ворога, командир Синіх рішив затриматися з дальшим наступом, щоб дати полкові трохи відпочити перед його продовженням. З цього скористало червоне командування, намагаючись перебрати ініціятиву до власних рук. О 12 годині того ж дня, 14 серпня, ворог перейшов до контр-наступу одночасно із м. Піщанка і з с. Ставки, отже, з фронту й на ліве крило Синього полку. Становище Синіх починало бути скрутним, але всі атаки червоних Сині відбивали контр-атаками. Запеклий бій, без успіху для червоних, продовжувався до вечора. Майже перед самим вечором, червоні зміцнивши свій фронт резервою, натиснули на праве крило Синіх. Ховаючись у кукурудзі, високістю до 2 метрів, червоні наблизилася до правого крила Синіх на яких 200 метрів, але наш кулеметний вогонь припинив їхній дальший наступ. Не зважаючи на це, положення Синіх усе було критичним, а 9-й Стрілецький полк продовжував свій безуспішний бій за здобуття с. Дмитрашівка й допомогти Синім не був у стані. Наші втрати на правому крнлі Снніх усе збільшуватися. Особливо потерпіла 4-а сотня, що в ній, разом із іншими, забито й командира сотні, хороброго сотн. Лютенка-Лютого. Полк. Вишнівський прийшов до переконання, що грізну для його полку ситуацію може врятувати лише контр-атака. Він звернувся до мене з проханням відкрити на короткий час рясний гарматний вогонь по вкритому кукурудзою полю перед е. Жристищі, після чого Синій полк перейде до контр-наступу. Так і сталося. З обсерваційного пункту батерії я зауважив замішання в лавах червоних і телефонічно дав наказ наступу, але Сині вже рушили вперед одну хвилину перед тим. Сталося це біля 17 години перед вечором. Сині наступали водночас на с. Ставки й м. Піщанка. І знову заскочені несподіваною енергійною контр-атакою Синіх, червоні розпочали спішний відступ. Уже під самим містечком, червове командування намагається привести до порядку свої панічно відступаючі лави, щоб бороюгтн Піщанку, але слабий уже опір ворога тривав дуже коротко і Синій полк захоплює це містечко. Червоні відетупили до станції Попелюхи. У той спосіб Сині вдерлися клином у запілля ворога, на віддаль 10 кілометрів. 8-й Чорноморський полк ще не рушив уперед, а 9-й Стрілецький все ще не здобув с. Дмитрашівка. Ввечорі того дня ворожа кіннота Котовського силою до 100 шабель, пробувала відбити с. Ставки, що його здобула перед тим 6-а сотня Синіх, але командир сотні, сот. Люлька, що охороняв ліве крило полку, зустрів її кулеметним і рушничним огнем і тим змусив ту кінноту відійти із втратами. Наші втрати збільшились на 25 ранених і забитих; між раненими було двох старшин. Того знаменного дня, 14-го серпня 1919 року, 7-й Синій полк перевищив сам себе: на протязі дня пройшов із боєм 17 кілометрів, розбив численно міцнішого ворога і здобув два села і містечко.
Не зважаючи на перемогу, ситуація на нашому фронті не була для Синіх сприятливою. Становище 9-го Стрілецького полку стало таке скрутне, що замість того, щоб допомогти Синім, я був змушений дати наказ полк. Вишнівському вислати одну сотню на допомогу 9-му полкові. Зранку, 15-го серпня, плянувалося вибити червоних із с. Дмнтрашівка 9-им Стрілецьким полком і захопити Попелюхи 8-им Чорноморським полком. Вирівнявши таким чином фронт, 3-я дивізія мала продовжувати наступ у напрямку на Бірзулу. Большевики перекреслили цей плян, заатакувавши 7-ий полк, о год. 5 ранку, 15 серпня, водночас із фронту й обох крил полку, намагаючись у той спосіб оточити Синіх. Зваживши на таку загрозу, Синій полк, після короткого арієргардного бою, залишив м. Піщанка й зайняв оборонну позицію на лінії висоти 140.8. 6-та сотня, що була в арієргарді, залишила в бою 12 козаків забитими й раненими: ранених червоноармійці, після жахливого знущання, добили. Поранено к-ра 6-ої сотні, сот. Олексу Люльку, якого вивезено з поля бою на коні к-ра полку. Усе ж, найбільшою втратою для Синього полку й 3-ої дивізії, було тяжке поранення к-ра Синього полку, який відступивши свого коня раненому сотн. Люльці, прийняв особисте командування над його 6-ою аріерґардною сотнею. Полк. О. Вишнівський був душею й улюбленцем всього його полку. На його наказ, Сині не зупинялися виконувати всі його бойові завдання. Командування Синім полком прийняв заступник к-ра полку, рівнож бойовий полк. Борис Магеровськнй, Синьожупанник. На другий день, 16-го серпня, ще темним ранком, Синій полк, згідно з наказом раненого полк. Вишнівського, знову захопив м. Піщанка, під командою полк. Магеровського. Того дня, 9-ий Стрілецький полк таки здобув с. Дмитрашівка.
Розділ XXIX
3-тя дивізія продовжує наступ. Після тяжких боїв, Чорноморці захоплюють станції Попелюхи й Рудницю. Смертельне поранення к-ра Чорноморського полку. Заскочення ворогом 9-го Стрілецького полку по дорозі до ст. Кодима. Червоні прорвали фронт поміж 9-им і 7-им полками. Відступ 9-го полку. 7-й Синій полк вибиває ворога з с. Безштанків. Загроза тилу 7-го Синього полку й його відступ. Сині в поновленому наступі. Брак зв'язку із штабом дивізії. Лікар Синього полку стає жертвою прориву большевиками фронту дивізії. 9 полк переходить до наступу. Синій полк допомагає 9-му Стрілецькому полкові. Захоплення Чорноморцями станції Кодима. Загрозливий стан 3-ої Залізної дивізії
Після захоплення 9-им Стрілецьким полком с. Дмитрашівка, 3-я дивізія знову рушила вперед. 8-й Чорноморський полк перейшов до наступу з району ст. Крижопіль на південь, як і передтим, вздовж залізниці. Поволі, з безпереривними боями, Чорноморці здавлюють спротив червоних на шляху свого наступу, захоплюють станцію Попелюхи й наближаються до ст. Рудниця. На протязі кількох діб іде завзятий бій з ворогом, що вперто боронить станцію. Нарешті, ціною важких втрат, Чорноморці вибивають червоних зі станції Рудніщя. І знову найтяжча втрата полку й дивізії: в бою смертельно поранено славетного командира 8-ого Чорноморського полку, полк. Євгена Царенка, коли він повів свій полк до останньої рішучої атаки. Безмежно хоробрий, талановитий командир, завжди опанований і зрівноважений в боях, люблений всім своїм полком і безапеляційний авторитет для Чорноморців, був поцілений кулею в груди. Я поспішна на місце бою, щоб відвідати героїчного полк. Царенка, що його вже відвозили в тил. Останній побратимський стиск руки й поцілунок. З невимовним жалем і найглибшим сумом, попрощав я назавжди свого незабутнього побритими. Полковник Царенко, після коротких передсмертних страждань, помер у шпиталі в м. Винниці, де лікувався ранений перед тим полк. Вишнівський. Ця невіджалувана втрата вкрила всю дивізію безмежною жалобою. Тимчасово виконуючим обов'язки к-ра Чорноморського полку став сотник Любимець.
Наступ: 8 п. — на Попелюхи, ст. Рудниця, 7 п. — на Безштанково, 9 п. — на ст. Кодима. 17-го серпня 1919 р.
Завдання 9-го Стрілецького полку, після захоплення ним с. Дмитрашівка, допомогти Синім здобути м. Піщанка, стало неактуальним, бо Синій полк дав собі раду сам. З огляду на це, 9-му полкові наказано вирушити до ст. Кодима й обхідним маневром заатакуватн тил червоних із півдня, щоб допомогти 8-ому Чорноморському полкові, що в наступі на станцію Кодима зустрів великий опір піхоти й броневиків ворога. К-ир 9-го полку, полк. П. Шандрук, під час Вапнярської операції, погодився обняти становище к-ра Рекруцького полку в Камянці, а з того часу командиром Стрільців, замість нього, став полк. Мацак. Був це доблесний кадровий старшина, але тяжке поранення його під час першої світової війни стало для нього перешкодою до активности.
Простір поміж Піщанкою, Дмитрашівкою й залізницею, як рівнож далі на південь, був покритий лісами, з рідкими проселочними дорогами, що вели до станції Кодима. Вирушивши з с. Дмитрашівка, 9-й полк мусів пройти до 25 кілометрів, щоб підійти до ст. Кодима з півдня, тому полк. Мацак вирішив зупинити полк у лісі, за кілька кілометрів до станції, щоб дати полкові відпочинок перед наступом, що його він планував розпочавти наступним ранком. Усе було б гаразд, якби він був забезпечив полк охороною й вислав розвідку в напрямку станції. Полк. Мацак занедбав цю конечну акцію, бо безпідставно чув себе безпечним у лісі, в кількакілометровій віддалі від станції, й тому не знав, що вночі на станції Кодима висадився новий піхотний десант червоних із Одеси. Очевидно розвідка ворога була доброю, бо він довідався, що в лісі ночує 'петлюрівська' частина. Маскуючись лісом, червоний десант зненацька заатакував 9-й Стрілецький полк. Розпочався тяжкий для заохочених Стрільців нічний бій у лісі. Червоні й Стрільці перемішалися і бій провадився окремими розпорошеними групами. Полк. Мацак втратив керування полком. Окремі групи, під командою витривалих старшин, пробивалися на власну руку в напрямку с. Дмитрашівка, щоб вийти а лісу на
