98Троянда вранішня ошатністю своєюЧарує солов'я, співця свого. Під неюПрисядь у холодку, бо пелюстки ці вітерЗриватиме й тоді, як станемо землею.99Хайяме, з Долею ти, мабуть, посварився?Їй соромно того, хто в тузі похилився.Підбадьорися ж, пий під ніжний стогін лютні,Пий, поки келих твій об камінь не розбився.100Коли ви зійдетесь у злагоді та згоді,Милуйтесь друзями, дивуйтесь їхній вроді!Коли ж підчаший вам налле вина хмільного, —Й мене, нещасного, згадайте при нагоді.101З тобою краще річ серед руїн вести,Аніж молитись там, де не буваєш ти.Початок і кінець всього, що є! Як хочеш —В огні спали мене, а ні — у рай впусти!102Розбив ти келих мій, о невблаганний Боже!Замкнув ти вхід мені у рай жаданий, Боже!На землю вилив ти вологу пурпурову!Чим хочеш присягну, що ти… ти п'яний, Боже!103Гончар голів людських — своє він знає діло:Витворні чаші він виготовляє вміло.Він на обрус життя нам перекинув чашу —Й замкнув під нею все, що тисне душу й тіло.104З твоєю ласкою не побоюся блуду,З твоїм світильником зніму з очей полуду.Коли вбереш мене у білий плащ прощення,Я й Книги Чорної боятися не буду!105Багато квітів є, живих земних окрас.Їх в землю втоптує немилосердний Час.Якби живилися з могил небесні хмари,Кров дорогих тоді б аж до суда лилась!106Пішла б гора в танок, якби вина їй дав.Той дурнем народивсь, хто за вино картав.Я не закаюсь пить, бо без вина — не знаю,Хто б виховав мене і путь мені вказав.107Ось піала і жбан — візьми, моя кохана!Танцюй у квітнику, тепер пора весняна!Бо не одну таку, як ти, місяцевидуЧас перетворював і в піалу, і в жбана!108Розбивши глечика, я не журився дуже,Бо дурню п'яному, звичайно, все байдуже.I потай мовив глек: «Колись я був так самоЛюдиною, а ти — ти будеш глеком, друже».
