76Ти був краплиною, тією, що назовніОгненні спалахи виштовхують любовні.День проживеш, а там… розвіє вітер прах твій!Тож майся весело і випивай уповні!77У мірочці вина топлю свою досаду,Побіля келиха, як багатир, засяду.З умом і вірою розлуку взявши тричі,Весілля справлю я з дочкою винограду.78Цей караван життя — предивна річ:Так мало у ньому щасливих стріч!Ей, чашнику, про судний день не думай!Лий, лий вино, бо пропадає ніч!79Весь вік про гурій пишновидих снитиму,Щодня вино — лози дарунок — питиму.Хай Бог пошле тобі покуту, кажуть…Хай шле, дарма, а я своє робитиму!80Вже сонце свій аркан метнуло ввись — і отУ келих Кай-Хосров укинув свій клейнод.Пий, не міркуючи, бо всіх пора світанняКоханки голосом зове до насолод!81Ми більш працюємо, ніж муфтій-горлодер;I в п'яних менше в нас у голові химер:Ми точим кров лози, а він людської прагне —Нехай же судить сам, хто гірший кровожер!82Ці чвари, підступи, нікчемне сум'яття…Доволі, чашнику, недоброго пиття!Доволі! Хочу я, щоб вилився на землю,Як решта з келиха, цей залишок життя!83Душа моя болить, я думаю про друга,А в друга милого на серці інша туга.Навіщо ж гойнії тепер шукати ліки,Коли вже й лікаря перемогла недуга?84Що перед чаркою імперія Ковуса,Кубадів гордий трон, ясні клейноди Туса?Зітхання вранішнє з грудей коханця кращеЗа молитви того, кого страшить спокуса.85Прожити сімдесят — і з думки викинь! ХайТобою править хміль — тут тільки п'яним рай!Аж поки з голови твоєї зроблять глечик,Ти глечика з вином із рук не випускай!86Нас переслідує Недоля навісна.Присядемо ж удвох та вип'ємо вина!Ми добре знаємо, що на прощання й крапліВоди звичайної нам не пошле вона.
