Наказують: «Не пий, тепер у нас шабан!» I знов: «Тепер раджаб, не заглядай у жбан!» Ну що ж! Коли ці два для Бога та Пророка, Ми надолужимо у місяць рамазан! 33 Чому, о небеса, у недотепи-скнари Є лазня, млин і сад, є табуни й отари, А праведному й корж нелегко дістається? Не шани варті ви, а злого глуму й кари! 34 Не плач у злигоднях, ти ж не мале дитя; Ті, що пішли від нас, пішли без вороття; Із рук не випускай ні серця, ні коханки, Будь завжди з келихом — і не марнуй життя! 35 Не ті тепер часи, щоб друзів добирати. З людьми на відстані привчайся розмовляти. До найвірнішого пригляньсь розумним оком — I ворога в ньому зумієш розпізнати. 36 Що знаєш ти? Адже ти сам — ніщо! Ти вітер, дим, і весь твій крам — ніщо! З обох боків у тебе небуття, Ти весь в ньому, ти й тут і там — ніщо! 37 Ми загубили все, що назбирали; Нам кігті смерті серце роздирали; Ніхто не повернувся з-за могили Розповісти про тих, що змандрували. 38 Вино й пихатому додолу шию гне, Вузли розв'язує, розплутує складне. Налий Іблісові* — і він перед Адамом Дві тисячі разів чолом землі сягне. * Мусульманський ангел, проклятий Богом за те, що не вклонився Адамові.
39 Ти вродою б затьмить Джемшідів келих міг, О чашнику! Кладу тобі життя до ніг. Дрібненька курява, очей моїх відрада, Встає роями сонць від підошов твоїх! 40 Що Небо виграло, вдихнувши в мене душу? Коли піду я геть, що в світі я порушу? Кого я не питав, ніхто не пояснив, Чому я в світ прийшов, чому я зникнуть мушу. 41 Я не шукаю втіхи у вині, Аж поки горе не наллє мені; В чужу сільницю не вмочу я хліба, Аж поки серце не спряжу в вогні. 42 Я за Джемшідів трон і черепка не дам. Вино поживніше за страви Маріам*. Зітхання вранішнє з грудей п'яниці краще, Ніж довгі молитви, що мурмотів Адхам**. * Мати Ісусова.
** Суфійський шейх.
