11 У кого кожний день в запасі півкоржа, У кого свій садок і хата не чужа, Хто в рабстві не родивсь і сам рабів не має, У того світлий зір і радісна душа. 12 О світе! Знаєш сам, які твої діла! Сидиш недвигою у башті гніту й зла! Одним добро даєш, а іншим — лихо! Тільки Це й знаєш ти, осел! Ні, гірший від осла! 13 О Доле! Бідний нам ти приділяєш пай! Звільни ж мене з тенет, за ворога не май! Якщо ти з дурнями й низькими накладаєш, — Ну що ж, тоді й мене за йолопа вважай! 14 Ті, що поклони б'ють, наслідують ослам, Бо служать шахраям, шахрайський возять крам І найдивніше те, що під покровом віри Живуть кафірами* і продають іслам! * Кафір — «невірний» у мусульманському світі.
15 В Каабі, в капищах, — дух рабства і покори. Співають рабству гімн церковні дзвони й хори, Міхраби*, храми, хрест — та це ж усе ознаки Терпіння рабського, його міцні підпори! * Міхраб — заглиблення в стіні мечеті.
16 Ви думкою найвищого сягнули, Про Всеблагого теревені гнули, А в тайне прозирнути не змогли: Налепеталися — й навік заснули. 17 Ви в себе всесвіту ввібрали силу I судите про нього — з небосхилу, А суть пізнавши — наче небосхил, Сягаєте чолом земного пилу. 18 I юних, і старих — всіх поглинає час, I невеликий нам дається днів запас. Ніщо не вічне тут: ми підемо так само, Як ті, що вже пішли й що прийдуть після нас. 19 Не буде рож — є колючки над яром; Погасне світло — вдовольнишся жаром; Не буде шейха й ханаки* — ну що ж: Здобріємо дзвіницею й зуннаром**. * Ханак — місце молитви, монастир.
** Зуннар — пояс, який носили християни в мусульманських державах.
20 Ти з глини сам зліпив мене, о Боже! Ти ковдру тчеш мені і стелиш ложе. Ніхто у голову мені, крім тебе, Ані добра, ні зла вписать не може! 21 Той, хто усмішку дав устам дитячим,
