208Найкраще пить вино у віці молодім,Укупі з милою, з товаришем своїм.Цей ненадійний світ на сон і пустку схожий,I пить без просипу — єдине щастя в нім.209Доволі мріяти про барви й аромати,Гидкого й доброго у всесвіті шукати!Хоч ти Земземом* будь і джерелом життя,А прийдеться й тобі нікчемним прахом стати!
* Священна криниця.
210Ця піала вина — всіх вір і раю варта,А крапелька його — вінця Китаю варта.Всіх радощів життя ця дивна гіркота,Що в чарку з глечика я наливаю, варта.211У час, коли роса тюльпан укриє сивоЙ фіалка хилиться, трави таємне диво,Як любо глянути на пуп'янок зелений,Що зборочки свої підтикує дбайливо!212Під старість хилиться і кипарис гіллястий.Мій вид гранатовий зробився попелястий.Чотири підпірки і дах мого буттяВже похилилися й загрожують упасти.213Про вчора не гадай — воно навік зів'яло,Про завтра не журись — воно ще не настало.Минуле й завтрашнє — підпора ненадійна!Живи хвилинами, бо в тебе їх так мало!214Це так, ніколи я тверезим не буваюI в Ніч Призначення дарма часу не гаю:На бочку спершися, уста в уста із кухлем,Я шию глечика із рук не випускаю.215Тверезий, не картай хмільного чоловіка!Наскучила йому непрохана опіка.Ти гордий, що не п'єш, але вершиш ділами,Що проти них ніщо найгірша пиятика!216Пий, поки голову вино не отуманить,Забудь зловмисного, що гнівається й ганить!Що в тій тверезості? Вона немилосердноДумками про кінець у тебе серце ранить!217О, вислухай мене, найкращий друже мій!На небеса хисткі не покладай надій!Присядь у закутку вдоволення малимI стеж за іграми на сцені світовій!218Барило дервішським заткнули ми дрантям,А обмивалися піском і прахом з ям —I може статися, що у пилу винарні
