Ми знову стрінемся з прогуляним життям.219Таємне виявить, що в зошиті моїм,Це значить голову занапастить. А втім,Не бачу й гідних я серед людей учених,Щоб те, що знаю я, переказати їм.220У мене тайна є — і тайну ту єдинуЯ зараз виявлю (прости мою провину):Тебе кохаючи, я ляжу в домовину,Тебе кохаючи, у небеса полину!221Не заздри іншому, щодня веселий будь!Забудь усе, що в нас добром і злом зовуть!Тримайся келиха і локона коханки,Бо й не зоглядишся, як дні твої минуть!222Хоч Небеса у дар тобі цей світ дають,Відома мудрому його облудна суть.Такі, як ти, щодня приходять і відходять.Тож уривай свій пай, бо і тебе урвуть!223Коли своїх бажань нам здійснити не дано,Що ж нам із мріями робити? БезнастанноМи побиваємось і тужимо над тим,Що пізно в світ прийшли і що відходим рано.224Чудовий нині день: не холод, не жара…Змиває хмарка пил з квітчастого бугра.Троянди жовтої сусіда, соловейко,Гукає потай нам, що випити пора.225Чи є людина, щоб не мала плями,Не ошерхалась у рови та ями?Якщо за зло мене ти злом караєш,Яка різниця, пресвятий, між нами?226О, як мені, Творець, увірилось нестиТягар цих злигоднів, цієї пустоти!Ти вічну пустоту позолотив зірками?I в мене є така: візьми й позолоти!227Це ти таким, Господь, створив мене,Щоб я любив пісні й вино хмільне!Якщо провина ця твоя, чому жТепер ти в пекло засудив мене?228Що світ міняється — чи варто цим журитись?Нехай міняється — ми будем веселитись!Якби незмінною була природа, друже,Ніколи б не діждав ти черги народитись!229Щодня журитися — цього ще не хватало!О, скільки Небо нас посіяло й пожало!Налий вина повніш, давай у руки келих!
