Не забувайте також про принцип Допплера, який нам говорить, що при половиннiй швидкостi свiтла екiпаж корабля не побачить зiрок нi перед собою, нi за собою, бо лiнiї спектрiв так зсунуться, що свiтло якого завгодно кольору стане для людського ока невидимим.

Я ще не вивчав детально проекту академiка Навратiла, але недолiки, якi я зазначив, впадають в око вже з першого погляду. Не маю сумнiву в тому, що знайду багато

серйозних похибок так само i при детальному вивченнi проекту, на основi яких доведу вам, що проект Навратiла - нездiйсненний...

Слова попросив академiк Хотенков, керiвник дослiдницького Iнституту мiжпланетних польотiв...

- Мабуть, ви всi усвiдомлюєте, що в дискусiї, яка розгорнулась з приводу проекту академiка Навратiла, вирiшується питання далеко важливiше, анiж суперечка двох учених. Тут йдеться про те, чи наважимось ми подолати вiдстань мiж двома зiрками, чи цю думку заздалегiдь оголосимо безнадiйною.

Нiхто не заперечує, що йдеться про дуже смiливий експеримент. Але хiба не потрiбно було стiльки ж вiдваги, щоб людина вперше сiла в ракету i вирушила космiчним простором на Мiсяць? Або зважилась на першу небезпечну подорож до Венери? Тодi, правда, людина вже володiла невичерпною атомною енергiєю, але ще не знала всiх небезпек, якi чигали на неї в мiжпланетному просторi. Не було в кого запозичити досвiду, довелось покладатись тiльки на розрахунки.

Незважаючи на це, людина вже розбила пута, якi тримали її на Землi, i хоробро ступила у Всесвiт. Ми всi знаємо краще за iнших, яке величезне наукове значення мали тi першi подорожi.

Нема сумнiву, що проект академiка Навратiла цiлком вiдповiдає прагненням та зусиллям людства продовжувати свою подорож за знаннями. Мабуть, я говорю вiд iменi бiльшостi, стверджуючи, що ми цей проект палко вiтаємо. Поки що я його переглянув побiжно; для остаточного рiшення будуть потрiбнi бiльш, iрунтовне вивчення та дослiди, але й так можна смiливо заявити, що проект - науковообгрунтований i старанно продуманий майже до деталей. Тому я не згоден iз запереченнями академiка Ватсона, як не погоджуюсь i з його поглядами на iснування людства.

Його висновок, що в радiусi п'ятнадцяти свiтлових рокiв тiльки наша Земля має умови для розвитку мислячих створiнь, - ненауковий. Настiльки ненауковий, що навiть нагадує твердження середньовiчної церкви, яка заявляла, що Земля є центром Всесвiту. Життя на Землi справдi зумовлене багатьма факторами, але це ще не значить, що таке ж складне життя не може розвиватись i за iнших умов.

Ми дуже поважаємо наукову працю академiка Ватсона б галузi фiзики. Але його твердження про виключнiсть людини у Всесвiтi ми повиннi якнайрiшучiше вiдкинути, як непрогресивне i навiть реакцiйне. Поки що ми дослiдили тiльки нашу сонячну систему. Що нам дає право стверджувати, що нi в одному з тисяч свiтiв у радiусi п'ятнадцяти свiтлових рокiв нема життя, схожого на те, яке є в нас на Землi?

Я не згодний також з твердженням академiка Ватсона, що речовина не може рухатись з половинною швидкiстю свiтла. Загальновiдомо, що матерiальнi частки космiчних променiв летять мiжпланетним простором майже з такою швидкiстю. Найбiльше мене вразив сумнiв, чи витримає таку швидкiсть людина. Це менi нагадує час появи залiзниць, коли деякi вченi запевняли, що людина не може витримати бiльшої швидкостi, нiж сорок кiлометрiв на годину. Вони забували при цьому, що в цей же час летять Всесвiтом разом з усiєю земною кулею з швидкiстю тридцять кiлометрiв на секунду.

Можливо, що в проектi академiка Навратiла буде потрiбно ще багато чого виправити i вдосконалити, але ясно також i те, в чому я глибоко переконаний: цей проект буде рано чи пiзно реалiзований. Гадаю, що час, коли людина наважиться переступити межi нашої сонячної системи, вже не за шрами.

- Правильно! Правильно! - закричала, не стримавшись, Алена. Але її голос потонув в оглушливих аплодисментах.

Навратiл знову взяв слово. Зачекав, поки зал замовк.

- Я хотiв би вiдповiсти на деякi заперечення академiка Ватсона, сказав вiн тремтячим вiд хвилювання голосом.- Я повинен признатись, що при розробцi проекту я їх ставив перед собою також. Над проблемою приземлення гiгантського корабля на планетi ми, наприклад, сушили собi голову дуже довго. А сьогоднi це здається менi смiхотворним запитанням, бо вихiд, який запропонувала агробiолог Свозилова, був настiльки очевидний i простий, що, певно, здивує так само i вас. Великий ракетний корабель не приземлятиметься взагалi...

Зал зашумiв.

- На планету приземляться тiльки меншi допомiжнi лiтаки, якi будуть прикрiпленi до тулуба гiганта... - продовжував академiк пiсля короткої паузи. - Бiльший, - скажiмо, материнський, - корабель перетвориться на штучний супутник, який буде без подальшого використання енергiї обертатись навколо планети за iнерцiєю. Це, по-перше, полегшить встановлення зв'язку з Землею, а по-друге, вiн легко знову перетвориться на мiжзоряний корабель, призначений для тривалої подорожi Всесвiтом.

Зв'язок з Землею пiд час польоту, звiсно, буде ускладнений, бо якщо ми полетимо з половинною швидкiстю свiтла, нашi повiдомлення будуть щораз бiльше запiзнюватись, поки нарештi не почнуть долiтати до Землi за чотири роки. Зрозумiло, на Землi їх одержать значно перекрученими, - це вплив ефекту Допплера, про який вже згадував тут академiк Ватсон. Тому в проектi ми розраховуємо на те, що будуть поставленi демодулятори, якi усунуть перешкоди i будуть сприяти нормальному, не спотвореному, сприйманню. Схожими ж iнструментами можна буде компенсувати вплив зсуву лiнiй у спектрi, щоб була можливiсть бачити.

Нарештi я б хотiв ще раз повернутись до проблеми швидкостi мiжзоряного корабля. Пропоную запустити з Мiсяця експериментальну ракету без людей, обладнану контрольною апаратурою та автоматичними передавачами. Якщо вона буде заряджена атомним пальним з максимальним використанням енергiї, як це запропонував Зайцев, не маю сумнiву, що вона досягне запланованої швидкостi.

Роздiл XVI

Нова професiя

Северсона

Настав вечiр.

Засiдання було перервано i вiдкладено на наступний день. Академiк Навратiл iз Свозиловою i Северсоном повечеряли на терасi головного палацу i на запрошення Алени вийшли прогулятись мiстом.

За кiлькасот метрiв вiд Академiчного мiстечка, утворюючи велику лiтеру 'У', з'єднувались воєдино два широкi канали. По високо пiднятiй над рiвниною гладiнi води пливли кораблi найрiзноманiтнiших видiв i форм: швидкi скутери, неквапнi самохiднi баржi, ошатнi пасажирськi лайнери.

Троє людей зiйшли сходами на дамбу i, прямуючи облямованим квiтами тротуаром, наблизились до великої стальної конструкцiї край височезної греблi.

До шлюзової камери саме заходили кораблi. Тiльки-но вони зупинились, як одразу ж камеру закрили сталевi ворота, i вона мiж плечей конструкцiї повiльно опустилась до нижнього б'єфа каналу.

- Канал подекуди пiднiмається на велику висоту, - пояснив академiк Навратiл. - Щоб каскади не перешкоджували плаванню кораблiв, вони обладнанi отакими 'лiфтами'. Цей канал має велике економiчне значення не тiльки для транспорту, - вiн з'єднує Чехословаччину з трьома морями, - але й для землеробства.

- Чудесна споруда! - схвильовано сказав Северсон i додав: - Все, що ви робите, справдi, чудесне!

Алена зрозумiла причину суму, що забринiв у голосi друга. Вона враз пригадала розмову, яка вiдбулась пiд час перерви мiж засiданнями у головному залi Академiї.

- Чому ви завжди говорите 'робите', 'живете'?.. Чому не скажете 'робимо'?! Все, що ви бачите навколо, належить усiм, отже, й вам. Адже, дослiджуючи крижанi пустелi Арктики, ви рискували життям не задля власної наживи, а заради загальної справи. Отак i ми всi.

- Бачу, товаришу Северсон, що ви нудьгуєте, - встряв у розмову академiк Навратiл. - Я розумiю вас, бо й сам без iнтенсивної працi не витримав би й тижня. 'В трудi та знаннi - наш порятунок!' - це знав ще Коменський п'ятсот рокiв тому. Не хотiв би давати вам марнi поради. 'Пораду дасть кожний дружок, та не всякий дасть збiжжя мiшок',- говорив колись Гавлiчек. Пропоную вам цiлком конкретну справу: хочете разом з нами будувати мiжзоряний корабель? Адже ви - льотчик, отже, технiк...

Пропозицiя Навратiла була така несподiвана, що Северсон не мiг вимовити й слова. Зате Аленка кинулась до академiка, палко потиснула йому руку:

- Дякую вам!.. Я сама хотiла вас про це просити...

Добавить отзыв
ВСЕ ОТЗЫВЫ О КНИГЕ В ИЗБРАННОЕ

0

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.

Отметить Добавить цитату