звалив якогось хлопчака. Перескочивши через нього, кинувся туди, звiдки з трiском сунув Орнiтолог.
- Утiкають! - вереснув Чорний Франек.
Iншi хлопцi й собi галасували. Дiвчата верещали.
Нiхто з ватаги не зрозумiв, що Немо скочив у воду. Помiтили тiльки мою втечу i гадали, що Немо все ще ховається з краю пiвострова. Вони метнулись туди.
Тим часом до пiщаного мису причалив човен, з якого вистрибнули двоє хлопцiв i загасили лiхтарик, що його покинув Немо. Запала темрява, хтось, подумавши, що то Немо, кинувся на свого. Хлопцi зчепилися мiж собою з нелюдським галасом.
Збiгло чимало часу, поки врештi припинилася та колотнеча i вони збагнули, що серед них немає Капiтана Немо.
- Утiк водою, - почувся голос Франека. - Ви четверо сiдайте в човен i освiтiть лiхтариками озеро. Вiн не мiг вiдплисти далеко. А я з рештою подамся шукати того другого.
У темрявi я наткнувся на Орнiтолога.
- Це я! Це я! - кричав я, щоб у темрявi вiн не подумав, нiби це хтось iнший.
Вiн зупинився, голосно вiдхекуючись. Був озброєний сучкуватою палицею.
- Ух-хе, все ж ви врятувалися. Чого вони вiд вас хотiли?
- Iшлося не про мене, а про Капiтана Немо. Вони хотiли спiймати його.
На розмову не було часу. На нас уже наступала ватага, що обшукувала край лiска.
- Ходiмо звiдси, - шепнув я. - Вони, мабуть, дуже розлютилися, бо Немо втiк.
Не кваплячись, обережно ми пробралися крiзь молодий лiсок аж до табору Орнiтолога,
- Закурите? - Орнiтолог вийняв з кишенi пачку цигарок.
Ми посiдали перед його трикутним наметиком. Тремтячими вiд нервування пальцями я витяг з пачки цигарку.
- Побоююсь за Немо, - сказав я. - Не знаю, чи пощастило йому втекти.
Орнiтолог подав менi вогню.
- Таки моя дудка на щось придалася? - засмiявся вiн.
- Авжеж, - погодився я. - Може, ви майстер чорної й бiлої магiї?
- Не майстер, а лише пiдмайстер, - скромно сказав вiн. - Загадку, зрештою, легко розгадати. Я вже лягав спати, коли почув у лiсi якiсь голоси. Це мене стурбувало, бо тут уночi завжди безлюдно. Я вирiшив трохи роздивитись навкруги i побачив, що через лiс до мису крадеться чималий гурт хлопчакiв i дiвчат. Пiшов обережно за ними, а потiм почув голос дудки.
Я пiдвiвся з землi.
- Треба вже повертатись. Потерпаю за Капiтана Немо. Це я пiдвiв його пiд небезпеку.
Ми пробралися через лiсок i вийшли на мис Судака. Ватаги вже там не було. На березi озера панував спокiй.
- Правду кажучи, я не дуже розбираюсь у всiх цих дивних справах, звернувся до мене Несправжнiй Орнiтолог. - Це озеро повинно зватися Диявольським. Увесь час тут вiдбуваються якiсь бiйки, пiдступи, напади. Як не гарцери з бешкетниками, то тi з гарцерами. Як не Капiтан Немо, то таємничий тип з автомашиною, що плаває по водi, наче моторка. Якiсь пастки, засiдки, леви.
- Якийсь Несправжнiй Орнiтолог, - пiдхопив я. - Бо ж немає пташки кiвiка. Марта викрила вас.
- Чого ви чiпляєтесь до мене? - обурився вiн. - Ви вiрите тiй дiвчинi тiльки тому, що вона вигадала птаха кiвiка? Я знав, що вона жартує, але, маючи почуття гумору, i собi вiдповiдав жартома. Зрештою, - вiн знизав плечима, - менi байдуже, чи ви вiрите, що я орнiтолог, чи нi.
Я посмiхнувся.
- Коли вам це приємно, я й далi вiритиму, що ви знаєте птахiв. Я вам зобов'язаний. Дудка справдi чарiвна. Чи можна ще лишити її в себе?
- Звичайно. Прошу користуватися нею.
- Менi вже пора, - мовив я i подав Орнiтологовi руку.
РОЗДIЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ
Розмова iз шпигункою. Хто кого обдурив? Комедiя пана
Анатоля. Вiзит Бороданя. Кого я вистежую i кого хочу
пограбувати? Про захоплення автомашинами. Бiля ятки з
пивом. Що сталося з Чорним Франеком? Князь спiнiнгу i
Бородань настирливо йдуть до мети. Зобов'язання.
Бронка прокинулася дуже рано. Я ще мiцно спав, коли вона скупалася в озерi, вдяглась i навiть приготувала снiданок. Аж тодi обережно постукала в шибку мого самохода.
Я мовчки їв снiданок, дивлячись на нiжне обличчя дiвчини. Вона нi про що не запитувала, не виявляла цiкавостi до подiй учорашнього вечора. Нiби зовсiм не знала про засiдку на мисi Судака.
- Чорний Франек не буде ватажком, - раптом сказав я.
- Звiдки ви знаєте?
- Йому знову не вдалася його витiвка. Не думаю, що ватага простить новий провал.
- Не розумiю, про що ви говорите...
Я зайшов з iншого боку.
- Розкажи менi докладно про листа, якого ти знайшла перед моїм наметом. Пiдозрюю, що ти розкривала його.
- Неправда. Я його не розкривала й не читала! - вигукнула Бронка.
Я сумно похитав головою.
- Отже, вони правду казали...
- Хто?
- Марта i гарцери. Вони застерiгали, що ти шпигунка i зрадиш мене. А я ж не зробив тобi нiчого поганого, навпаки, хотiв добра тобi й Чорному Франековi.
Вона почервонiла, але не промовила й слова. А я вiв далi:
- То був лист вiд Капiтана Немо.
- Я його не читала...
- Капiтан Немо призначив менi в тому листi день, годину й мiсце зустрiчi. Я не виказав нiкому таємницi, вiн теж не зробив цього. Та все ж Чорний Франек разом зi своєю ватагою пiдстерiгав нас у призначеному Немо мiсцi. Але засiдка не вдалася йому, i твоя зрада була нi до чого.
- Присягаюся, що я не розкривала того листа й не читала, - повторювала дiвчина.
- Проте вчора ти знала, що Чорний Франек спробує впiймати Капiтана Немо. Не заперечуй. Саме тому ти й непокоїлась. Тобi подобається Капiтан Немо, i ти не хочеш, щоб його впiймала ватага Чорного Франека, бо ти зневажаєш її. Але, з iншого боку, ти хочеш, щоб Чорний Франек знову командував ватагою, а для цього треба було впiймати Немо. Ти так розгубилася, що аж розплакалась, не знаючи, що робити. Так чи нi? - пiдняв я голос.
- Так. Але того листа я... - почала вона плаксиво.
- Здогадуюсь, - перебив я її. - Того вечора, коли ти порвала з ватагою, Чорний Франек прийшов сюди разом з тобою. Вiн весь час умовляв тебе не кидати ватаги. Перед моїм наметом ви знайшли листа. Це не ти, а Чорний Франек розкрив i прочитав його.
- Я просила, щоб вiн не займав листа, - прошепотiла вона.
- Може, навiть i просила. Але вiн не послухав тебе. Прочитав листа, а потiм заклеїв його. Вiн сказав тобi, про що той лист?
- Сказав, що лист вiд якоїсь дiвчини...
- А я ж питав тебе, чи листа розкривали.
- Я не хотiла розповiдати про Франека. Боялась, що ви перестанете довiряти менi й не схочете, щоб я була тут.
- Зрозумiло. А вчора на Буковцi вiн сказав тобi, що знову верховодитиме, бо знає, як можна впiймати Капiтана Немо. Так?
- Так.
- Ти обдурила мене, сказала, що нiхто не розкривав листа. А Чорний Франек обдурив тебе, бо не сказав, що використав тебе, як було треба йому; собi вiн залишив роль героя, який спiймає Капiтана Немо, а тобi дав зiграти негiдну роль людини, що входить у довiру i обманює.
