пішки і нести на собі байдарку та все спорядження, то село відразу наблизиться на 20 кілометрів. Але справжній турист хіба дозволить собі обрати такий легкий шлях?!
До речі, з Жучками і Чабанами при всьому цьому вам ще, безумовно, пощастило: вони розташовані на березі (як і стверджувала «калька»!). Загалом же добра половина прибережних поселень починає швидко тікати, як тільки ви наближаєтесь до них. Деякі встигають забігти так далеко, що меланхолійні рибалки, які сидять вздовж берегів, навіть не чули про їхнє існування.
Спочатку ви обурюєтесь, гадаєте, що то: витівки чи свідоме приховування істини. Потім трапляється один рибалка, який не тільки знає розшукувані Жабки, але навіть живе там. Правда, вони розташовані не зовсім на березі, але за півтори години їзди на мотоциклі йому вдається дістатися до них.
Зате «калька» чесно попереджає вас про міст, що перетинає річку вище Горобинівки. Зворушені до глибини душі такою точністю, ви легко вибачите їй замовчування чотирьох гребель (обноси по 800 метрів), трьох непрохідних порогів та восьми непролазних боліт.
Щоб уникнути непорозумінь та в інтересах похідної демократії, карту слід розмножити, аби кожна байдарка мала свій примірник (надійно запаяний в поліетиленову плівку). Це позбавить Адмірала від необхідності зупинятися мінімум 5 разів по півгодини і демонструвати свою персональну карту допитливим членам флотилії.
Від вашої «кальки» матимете останню радість уже після походу, коли, збережена разом з фотографіями та іншими документами в коробці з написом «Здвиж», вона послужить основою для створення туристської схеми з описом маршруту. Цю схему ви вручите знайомим, що вирішили піти вашими слідами.
4.
Туристська схема не дає відомостей загальних: село Лепихи, перекат, стоянка... Вона турботливо ставить біля назви села слівце «мак» (макарони), біля перекату позначає кращий варіант подолання його, стоянку рекомендує тому, що вона тягне не менше як на 84 бали (див. розділ «Стоянка»).
До цього часу не вдається належним чином пояснити, як, маючи такий посібник в руках, деякі туристи умудряються ночувати на коров'ячих бродах, скельних осипах і болотяних купинах. Очевидно, це пояснюється тим, що туристська схема дещо зловживає деталями, використовуючи як орієнтири, скажімо, повний місяць над дубом, корч біля берега, сліди на піску...
Зате такі прикмети дають матеріал для роздумів про відносність будь-яких знань під час дискусій з авторами схеми після повернення з походу. Це також допоможе вам заповнити безкінечну безбайдаркову зиму.
ІНФОРМАЦІЯ
Якими б досконалими картами ви не користувалися, все одно вам доведеться консультуватися з місцевим населенням. Бо жодна з карт, навіть топографічна, не має відомостей, які б вдовольнили ваші животрепетно-актуальні запити: «Так, хлопці, магазин у Жучках є, але там третій день Степаненки весілля справляють і тому в магазині того самого нема... А вам хіба не те саме потрібне? Навіщо ж тоді магазин?! Пливіть, хлопці, сюди, я вам цієї солі хоч два пуди насиплю!»
Інформація, яку можна дістати у населення, за способом здобування поділяється на дві категорії: берегову і глибинну.
1. Інформація берегова Рибальських шкіл, як відомо, існує велика кількість. Одні з них вважають найблагодатнішим часом для лову риби досвітки, інші - спекотний день, треті переконують, що риба ковтає гачок лише перед заходом сонця, четверті впевнені, що найкраще вона клює пізнім вечором. Так само існують різні думки щодо погодних умов для промислу риби. Є прихильники лову риби до, під час і після дощу. Більшість дотримуються комфортабельної доктрини, що риба, як і людина, любить сонячні погожі дні. Подібні суперечки ведуться і щодо сили та напрямку вітру, висоти берега, краси ландшафту і пори року. Ось чому практично у будь-який час дня і ночі (останнє, зрозуміло, мовлено заради красного слівця - див. розділ «Рух») на берегах річок, починаючи Вузлівкою і закінчуючи Голубим Нілом, можна зустріти рибалок. Досвід показує, що навіть у безлюдній місцевості один рибалка припадає на кожні 400 метрів (не рідше). Щиро радимо використовувати цих наповнених різною інформацією шановних людей для уточнення відомостей, добутих з карт та схем.
Вам сьогодні вкрай необхідно дійти до Залещиків, щоб закупити хліба та сигарет «Шипка», які скінчилися кілька днів тому. Заради цього ви навіть вирішили змінити звичний графік руху і йти вдень, у саму спеку, аби встигнути в Залещики до закриття магазину. Та й не завадило б, будьмо відвертими, надолужити кілометри, згублені в попередні дні.
Як по карті, то до Залещиків кілометрів вісім. Але карти, як відомо, брешуть, і тому ви з надією питаєте діда, що сидить на березі в оточенні семи вудочок, чи далеко до Залещиків. Відповідь поважного старця наповнює ваші серця гордістю, бо виявляється, що до Залещиків лише два кілометри. Ну й ушкварили ми сьогодні вранці! Кілометрів 20 за три години пройшли! Аж душа радіє!
Проминувши двох рибалок, ви уточнюєте цю інформацію у симпатичного молодика, що дрімає над самотньою донкою: «Чи справді ті будинки за поворотом, що даленіють, - це вже Залещики?» Парубок меланхолійно відповідає, що там, за поворотом, - Гусенці, і знову спокійно засинає. Проте втрачає спокій Адмірал. І засуджувати його за нестриманість не варто, бо за всіма картами, схемами й описами Гусенці ми мали залишити далеко позаду ще вчора. І взагалі, від Гусенців до Залещиків - погляньте самі - кілометрів тридцять! Біс його знає, що воно таке! Парубка будять і повторюють запитання.
- Слово честі, Гусенці! - відповідає він і намагається знову заснути. Але це йому не вдається, бо запитання повторюють втретє з інтонаціями далеко не шанобливими.
- Гусенці ж, Гусенці! - з переконаністю Яна Гуса стверджує абориген.
- А ти, товаришу, сьогодні зранку нічого не хильнув? - єхидно запитує капітан першої байдарки.
- А ти мені підносив? - обурюється хлопець в такий спосіб, що стає зрозуміло: це джерело інформації втрачене.
Біля повороту дізнаємося, що це таки Гусенці. Останні надії на те, що, можливо, парубок переплутав, розвіюють дві дівчинки безневинного віку, який виключає найменші припущення про можливість підступних жартів.
Адмірал з інтонаціями короля Ліра цікавиться, хто діставав цю карту і що, на думку членів експедиції, слід учинити з цим...
Відразу ж за Гусенцями закидає спінінг громадянин, який справляє враження істинного інтелігента.
- Це справді Гусенці? - приречено запитує Адмірал, нагадуючи своїм виглядом гравця в рулетку, що залишив у казино все своє майно.
Інтелігент акуратно скручує на катушку волосінь і охоче пояснює, що на це питання однозначно відповісти важко. Бо, з одного боку, це справді Гусенці, але з другого - це село Комбайне. Так його перейменували минулого року, щоб уникнути плутанини з Гусенцями, які знаходяться вище по річці кілометрів за двадцять. Але сила традиції, як бачите, велика, і, хоч про смаки не сперечаються, мешканцям нова назва чомусь не дуже до вподоби. І тільки через те, що доцентська зовнішність громадянина виключає будь-яку фамільярність, Адмірал не вискочив на берег, щоб обцілувати благодійника.
- Так, а скільки ж одначе до Залещиків? - схаменувся хтось, радісно відмахавши веслами кілометрів зо два від Гусенців-Комбайного. Подальші спроби одержати інформацію про місце знаходження Залещиків призвели ось до чого.
Кілька хлопчаків:
- Не знаємо, дядечку!
Три похмурих громадянина, що сидять чомусь до вудочок спинами:
- Далеко!
