Скільки разів Павел намагався прогнати від себе ці думки. Дорогою додому вирішив перевірити поштову скриньку. Всередині щось біліло. Вийняв ключі і відкрив пошту, де знайшов візитну картку. Знаючись на своїй справі, він оцінив якість друку та сам папір, на якому було надруковано:
КІКОЛАЕ ЕМШЕСКУ екзорцист
Нижче був вказаний номер телефону. Власник цього номеру мав би проживати десь далеко, бо сам номер був досить довгим і код нагадував код Румунії. Павел повернувся до кімнати, щільно закрив за собою двері. Взяв телефон і набрав номер. В трубці було чути запис на автовідповідачі з проханням залишити інформацію на польській, німецькій і румунській мовах. Павел попросив надіслати бригаду мисливців за привидами. І що швидше, то краще.
Ф
Тієї суботи Павел зробив для всіх вихідний. Люди і так ледве витримували темп роботи. Тим паче його компаньйон запустив виробництво в провінції. Історія з появою привидів на фабриці подіяла на людей, як магніт. Особливо це притягувало замовників. Ну що ж, може, і не накращий спосіб, але дієвий і безкоштовний. Томаш навіть запропонував на кожній упаковці розмістити зображення черепа або привида в стилі Каспера. І Павел дав згоду.
Останні кілька днів дуже виснажили Павла і він собі ліниво дрімав у своєму улюбленому шкіряному кріслі. Відпочивав.
Десь о восьмій вечора, відразу після прогнозу погоди, задзвенів дзвінок у дверях. Павел спустився:
- Хто там? - запитав.
- Ніколае Емінеску, екзорцист, - відповів чоловічий голос за дверима.
Підприємець відкрив двері і справді побачив справжнього екзорциста, який був одягнений в довгий чорний плащ, чорний капелюх і в руці тримав чорну нейлонову сумку, чимось наповнену.
- Чи це Ви замовляли ліквідацію привидів? - перепитав.
Екзорцист досить непогано говорив польською, хоча різко відчувався іноземний акцент.
- Так, це я. Будь ласка, йдіть за мною.
Павел повернувся в напрямку сходів. В ту ж мить його немов вдарило електричним струмом, перед очима поскакали іскри і все потемніло. Він не відчув ні болю, ні моменту, коли він впав на підлогу. Прийшов до тями від того, що хтось легко його трусонув. Відкрив очі і перед собою побачив уже знайомі обличчя поліцейських.
- Що сталося? - проскиглив підприємець.
- Ну, нам самим цікаво... Сусіди почули постріли, відразу після них кілька дужих хлопців повискакували через Ваші вікна, внизу є сліди від крові. А Францішка, ну, та пенсіонерка з будинку навпроти, яка у цій справі за головного свідка буде, авторитетно стверджує, що сама особисто бачила, як один з них своєю лисою головою склопакет пробив. Напевно, якийсь міцний хлопака був. Його потім друзі ті, чи казна хто там вони, попід руки взяли та й п'ятами усі накивали.
Павлу коштувало неабиякого зусилля сісти і обпертися до стіни.
- Я викликав екзорциста, - сказав. - Він прийшов...
- Перевірте, будь ласка, чи нічого не зникло з дому.
Павел встав і, похитуючись, піднявся на поверх вище.
Срібний глечик для кави стояв на каміні в салоні. Килим лежав на підлозі. Шаблі висіли на стіні. Потаємний сейф за картиною Мальчевського ніхто не рухав.
- Все на місці. Дивно, - сказав. - Здається, навіть побільшало.
На підлозі стояла сумка, з якої виглядала труба від пальника і звичайна кутова шліфмашинка - «болгарка» по-народному.
- Прохання нічого не рухати, - наказовим тоном сказав той, який вищий. - Ми вже чекаємо експертів, і вони з хвилини на хвилину мають приїхати. Ви впевнені, що нічого не зникло?
- Абсолютно.
- А в сусідніх кімнатах?
- Закриті і невмебльовані.
Павел із прикрістю подивився на зірвані жалюзі, вибиті вікна.
- Втікали безпосередньо через вікна, не витрачаючи часу на відкривання зсередини, - сказав один з поліцейських. - А взагалі, навіщо Вам був потрібен екзорцист?
На устах Павла з'явилася вимушена усмішка і, нарешті, він спокійно відповів:
- Нечисть лякає...
В цей момент в приміщення зайшли кілька поліцейських на чолі з енергійним офіцером в цивільному.
- Капітан Сова. Відразу попереджаю - без дурних коментарів. Добре? Доповідайте, що тут сталося, але по суті.
Павлу нічого не залишалося як ще раз розказати вже відому історію. Капітан слухав, не перебиваючи, і легко посміхнувся.
- Все дуже схоже на почерк банди Серпагена, - заявив авторитетно.
- Кого? Хто вони?
- Прославився в нас вже один румун. Непогано володіє польською. Працював психіатром у Бухаресті. Відомо, ще за часів правління Чаушеску займався аналізом впливу психотропних речовин на людський мозок, щось таке. У них сценарій завжди один і той же. Проводить спіритичні сеанси, надаючи послуги довірливим і багатим. Під час сеансу гіпнотизує свою жертву і відкриває двері. Все інше роблять його співучасники. Виносять все, що можна винести, оббивають стіни в пошуках сейфа, беруть все за що тільки можна отримати навіть копійчані гроші. Якщо в гаражі стояв автомобіль, вважайте, що його вже немає.
- Але в мене і не було машини.
- Це я так, для прикладу.
- А-а, розумію...
- Отже, це вже другий «екзорцизм» їхньої роботи. Перед вами був ще один чолов'яга, правда, багатший і більш довірливий. Він взагалі залишив того екзорциста на всю ніч в своєму домі. Коли повернувся зранку, в домі нічого не залишилося. От лише в кутку знайшли якогось цигана, в якого було перерізане горло і приклеєна записка з текстом, що, мовляв, це він і лякав по ночах. До речі, а як вам вдалося знайти контакт цього екзорциста?
Павел обшукав всі кишені, але так і не міг знайти тієї візи-тівки, яка йому так «допомогла».
- Шкода, дуже шкода, - сказав капітан. - Була б можливість повідомити інших румунських колег, щоб ті взяли під спостереження ту квартиру.
- Зачекайте. Ще не все втрачено! В телекомунікації можна попросити роздруківку моїх дзвінків і таким чином отримати потрібний номер. Я до Румунії дзвонив лише раз в житті, і це було вчора...
Поліцейські подякували, зняли відбитки пальців, забрали сумку з речовими доказами, ще раз оглянули приміщення і пішли. Павел пошукав в довіднику номер фірми з виготовлення і ремонту вікон і подзвонив до них. Вже зранку нове скло з протиударною плівкою виблискувало на місці попереднього. Хоча, як підприємець переконався попередньої ночі, цей винахід себе не виправдав. Але хоч нервам так спокійніше. Наступної ночі Скорлінський спав при ввімкненому світлі.
- А у Вас є щось про привидів? - питання було безглуздим, оскільки Павел зайшов в езотеричну книгарню і перед ним стояли полиці з найрізноманітнішою літературою на тему па-ранормальних явищ.
- А чи цікавить вас щось конкретне? Все, що про привидів, знаходиться на тій полиці, - продавець махнув рукою у потрібному напрямку. - В нас є лексикони, каталоги: польські, закордонні. Історії будинків з привидами - полиця нижче. Все, що хочете. Звісно, що маємо різноманітну белетристику. Є жахи як польською, так і англійською, і навіть російською. Досить цікаві екземпляри.
- Мені б якийсь порадник...
- У вас, мабуть, привиди вдома завелися? - продавець без здивування поставив діагноз. - Зараз пошукаю, що тут у мене є... О, непогана річ... «Екзорцизм по-домашньому». Пробачте, але ви розумієте
