англійську?
-Так.
- «Екзорцизм по-домашньому» самого Буршарда. Тут Ви зможете знайти декілька цінних порад, як позбавитися від непроханих гостей - тих, які полюбляють постукувати ночами або літають туманами по кімнатах. Тут немає нічого особливого і надзвичайного... Хоча, може у Вас є знайомі в поліції...
-А якщо маю...
- Я того сам не читав, але говорять, що в Поліцейській академії Щеціна є рукопис книги Якуба Вендровича.
- Десь я вже чув це ім'я...
- Його по телевізору показували недавно. Минулої суботи запросили його на ток-шоу на «Польсаті», якщо не помиляюся. Звичайно, до уваги не варто брати весь той цирк, що він там влаштував, але в житті він зовсім інша людина.
- То що Ви про той рукопис говорили?
- А, ну так. Колись один з поліцейських переписав для протоколу декілька сторінок. Але тих декілька сторінок вартує більше ніж це все, що є в магазині разом взяте.
- Пробачте, але не розумію, що той рукопис робить в Поліцейській академії Щеціна?
- О, це довга історія! Одного разу, ще за часів «застою», проводили у Вендровича обшук. Сусід доповів, що він самогон жене і зброю з часів другої світової війни чи то в підвалі, чи на стріху приховав. Знаєте, як то в них на прикордонні бувало... Так от, під час обшуку один із поліцейських знайшов старий зошит, весь в жирних плямах, списаний жахливими каракулями. Ну і конфіскували, чи просто забрали, - все ж такі часи були. Оскільки ніхто того не зміг прочитати, що там написано було, то зошит надіслали в академію, щоб криптологи і графологи мали на чому тренуватися. Текст написаний польською, частково кирилицею, має дуже оригінальну і унікальну орфографію і каліграфію, про пунктуацію взагалі немає що говорити. Але за змістом перевершує всі можливі поради. Якщо б Вам вдалося зробити копію, я не пожалію за це і декілька тисяч злотих...
- Боюся, що мої можливості не настільки великі. А ось цього Буршарда я у вас візьму. Запакуйте мені, будь ласка. Скільки з мене?
Годинник пробив північ. Павел стояв в салоні з книжкою в руках і читав уголос страшні слова заклять. З-за стіни з'явився привид і почав приглядатися до дивного ритуалу господаря.
- От холера! - терпіння підприємця не витримало. - Та ця книжка може лише в одному місці пригодитися!..
Привид на знак згоди покивав головою, або щонайменше так це виглядало зі сторони. Павел вже збирався кинути книжку в камін, як на титульній сторінці помітив рекламу:
Команда професіоналів-екзорцистів! Найкращі мисливці за привидами і духами.
100
І нижче номер телефону.
- Є-єс! - викрикнув неочікувано Павел.
Спантеличений привид зник без сліду. Незважаючи на пізню пору дня, підприємець взяв телефон і набрав номер.
/к
За вікном завивав пронизливий осінній вітер. Гілки дерев хиталися, поскрипуючи. В будинку щось потріскувало, як то зазвичай буває в старих будинках із привидами. Пролунав дзвінок у двері. Павел витер піт із чола, перевірив револьвер і зійшов вниз по сходах. Відкрив двері, під місячним світлом перед ним стояли трійка екзорцистів в цивільному - фахівці з понад сорока задокументованими випадками з позитивним результатом і рекомендаційними листами. Екзорцисти були одягнені в шкіряні чорні плащі і капелюхи з широкими полями. Кожен із них тримав в руках чорний чемодан.
- Пан Павел Скорлінський? - запитався найстарший із них чоловік, років шістдесяти.
- Так.
- Ви викликали команду екзорцистів з метою ліквідації привидів із будинку?
- Так, будь ласка, заходьте, - цього разу для безпеки Павел відійшов і опустив руку в кишеню.
Вся четвірка стояла в освітленому холі.
- Я - старійшина нашого товариства, - сказав той найстарший, вже з сивиною, чоловік. - Мене звати Януш Бідермеєр.
Подали один одному руки в знак привітання і знайомства. Другий екзорцист зняв капелюх і виявився жінкою.
- Малґожата Коцько, - представилася.
- Дуже приємно, Павел.
Другий чоловік, обличчя якого понищила якась хвороба, подібна до віспи, протягнув кістляву руку, як у мумії:
- Юзеф Еттер.
- Чудово. Ласкаво прошу до мого дому.
Гості зняли плащі, залишивши їх в холі, зайшли до салону, де зручно всілися в шкіряних кріслах.
- Добре. Що вас турбує? - почав старшина.
Його вигляд викликав довіру. На пучках пальців було витатуйовано кабалістичні символи. На шиї висів якийсь дивний амулет, а у вусі була сережка з білим камінчиком.
- Стукає, - лаконічно сказав Павел.
- Лише стукає? А як стукає? Разово чи протяжно?
- Не тільки. Стукає так, ніби хтось з дерев'яною ногою ходить. Так, ніби кроки. Час від часу видно прозорі контури тіл. Вони з'являються посеред кімнати, а буває, що ходять через стіни.
- Силуети чоловічі чи жіночі?
- Важко відповісти...
- Все в порядку. Чи вдавалося Вам з'ясувати інформацію про попередніх мешканців будинку?
- Чесно кажучи, ні. Але місцеві розповідають про техніка, який працював в цехах Вавельберга і про його дочку.
Старійшина покивав головою і дав знак Юзефу. Той відкрив чемодан і почав діставати з нього найрізноманітніші інструменти. Взяв в руку дерев'яну палицю і обійшов усі приміщення, вимірюючи енергетичні поля. Потім витяг ще похилу паличку з мідного дроту і знову почав ходити по кімнатах. Дріт крутився в різні сторони. Виглядало все досить професійно.
- Спробуємо сконтактуватися, - сказав.
- Потрібно вимкнути світло? - запитав господар.
- Ні. Не обов'язково.
Екзорцист стояв посередині килима. В руках тримав два куски каменя, надпилених в формі чотиригранної піраміди. Закрив очі.
- Є контакт, - сказав.
В ту ж мить всі помітили, що на них дивиться привид. Він вийшов, якщо так можна сказати, зі стіни. Він був повністю прозорим, але все ж можна було роздивитися чоловічі риси. Привид зробив попереджувальний жест рукою і щез. Ще один з'явився в місці, де раніше були двері. Спочатку це виглядало, як туман, але поступово пара скупчилася і всі побачили силует дівчини. Вона схрестила руки на грудях і пронизливим поглядом глянула на Павла.
- Вони перелякані, - нарешті сказав Юзеф.
- Та це ж добре, - перебив Павел, - по суті...
- На жаль, Ви не усвідомлюєте до кінця всієї серйозності справи... - запротестувала жінка-екзорцист, - це добрі привиди. Таких не можна зачіпати. Вони нам ще можуть стати у пригоді.
