Хроніки Якуба Вендровича

хоч би шість.

- Здається, старію, - задумливо сказав генерал.

- А скільки ж тобі стукнуло? - запитав Якуб.

- Шістдесят.

- Е-е, це ще не вік. Ось мені вісімдесят три вдарило.

Випив ще одну склянку горілки. Вмить почув дивний біль у

голові, який легко зник разом із дивним жужанням.

Там високо на геостаціонарній орбіті командир із сумом на очах подивився на екран.

- Все. Кінець місії, - сказав.

- Що сталося? - спереживався технік, який слідкував на сусідньому екрані за іншим індивідом.

- Він спалив імплант.

Готель «У ГРАБІЖНИКА», або Канікули Якуба Вендровича

атіни хати Якуба світилися чистою, як душа янгола, білизною - зрештою, вони ж були вперше побілені за останні сімдесят років. Мідні каструлі і сковорідки, дзеркально відполіровані попелом, піском і російською алмазною пастою, одна за одною висіли на стіні. Сонце загравало через вікна, між іншим, вимитими вперше з того часу, як їх вставили. Відбиваючись від вичищеної наждачним папером поверхні дерев'яного стола і посуду, сонячні промінчики грайливо танцювали на стелі. Діряву, погриже-ну мишами підлогу прикривав куплений в комісійному магазині килим. А лампочка під стелею була вміло замаскована китайським абажуром. Ліжко Вендровича було накрите добре вичиненою коров'ячою шкірою, і так тепер було схоже на диван.

Сам Якуб, вимитий і поголений, сидів одягнений в новенький китайський спортивний костюм куплений нещодавно на базарі. Його вірна трофейна куртка Вафен СС відпочивала, добре схована на горищі. З того ж горища Вендрович відкопав конфісковані ним колись в палаці Полетилова срібний сервіз на шість осіб і вилки з ножами. Тепер, з ними стіл просто сіяв. Ще б пак! Екзорцист же полірував той сервіз зубною пастою цілу ніч. Паста, правду кажучи, була ще довоєнною, але, як виявилось, для чищення срібла - чудовий за-

сіб. Над комином приємно шкварчали шашлички, в бокалах червоніло справжнє французьке вино, куплене в українців.

- Смак просто неперевершений, - похвалила невістка.

Якуб у відповідь посміхнувся, виставляючи на показ ряд

бездоганно білосніжних зубів. Поправив окуляри в цінній оправі. Вставну щелепу, як і окуляри, він позичив у свого друга Семена.

- О, це досить старий рецепт, - Якуб старався говорити без помилок.

- Діду, а куди ти їдеш цього року на канікули? - запитав Мацюсь, внук Якуба.

Екзорцист подивився на нього із здивуванням.

- А що таке канікули? - перепитав той.

- Ну, це коли не потрібно йти до школи і можна поїхати на море або в гори...

Дідок серйозно задумався. Школа. А й справді, ходила тут недавно одна вредна баба з управління освіти. Навіть лякала, що, хто хоче навчитися читати і писати, то вона записує у вечірню школу для колишніх колгоспників. Якуб тоді ще встиг пожартувати над нею і написав їй з пам'яті половину алфавіту крейдою на столі. Та жінка була з не найкращим вихованням, висміяла його при друзях, а його артистичий почерк назвала каракулями. Ну і вимусила, щоб він полякав її своїм ручним удавом.

- Але я вже до школи не ходжу, - пояснив онукові. - Чесно кажучи, ніколи і не любив туди ходити... Врешті, школа в нас під час війни згоріла, - і дідок посміхнувся, згадуючи минуле.

- Ну добре, а коли ти ще ходив до школи, то куди їздив на канікули? - внук далі допитувався.

Екзорцист задумався. Школа. Добре її пам'ятаю: зелені лавки, дошка з указкою, прибиральниця з дзвінком, вчителі... навіть пригадав собі, як стояв біля дошки. Почухав потилицю.

- На канікулах, мабуть, працював на полі, - нарешті знайшов відповідь. - Або допомогав гнати самоггг... бім... біг.., тобто готувати варення. Виходить, що в мене ніколи і не було тих канікул.

- Як прикро, - сумно сказав Мацюсь, - тобі обов'язково треба кудись поїхати!

- А як це виглядає? - зацікавився дідок. - Куди треба їхати і що робити?

- Ну, наприклад, на кемпінг на море. Винаймаєш будиночок, а потім лежиш собі на пісочку і кісточки грієш. Або, якщо полюбляєш активний відпочинок, краще їхати в гори. Там відпочивають у базах на полонинах або просто в палатці.

-1 щодня свіжого песика на обід, - розмріявся Вендрович.

- Діду, ти трохи переплутав. Бази - то такі будиночки для туристів. Або якщо багатенький, то можна і в готелі переночувати. В готелях добре годують і люксовий алкоголь подають. А потім можна ходити по горах навколо і насолоджуватися надзвичайними краєвидами...

- Ага, - пробурмотів Якуб і почав накладати шашлики на тарілку.

Внук і невістка поїли і почали збиратися в дорогу. Екзор-цист випровадив їх на зупинку і посадив на рейсовий автобус. Повернувся сумний до свого лігвища.

- Канікули, бля... - буркнув, з відразою зриваючи з себе спортивний костюм. Кинув його на ліжко. Одним рухом змів посуд і столові прибори на підлогу. Замість того застелив на стіл скатертину зі свіжої (з минулого тижня) газети. Витяг шматок кров'янки, порізав її багнетом, відрізав окраєць хліба і, нарешті, підкріпився, як нормальна людина. Запив, звісно ж, не якимсь там терпким скислим хвранзуським компотом, а справжньою сивухою власного виробництва.

- Сухе, - сказав до пляшки, яку він щойно викинув через вікно і та вже лежала на подвір'ї. - Мабуть, назвали це вино так через те, що воно сушить шлунок всією своєю отрутою.

Для різноманітності Вендрович відкрив собі баночку полуничного чорнила і з задоволенням потяг солідний ковток.

- Ось як має смакувати справжнє вино! - гукнув в сторону відсутніх вже гостей. - Солодке, як цукор, смачне і трохи сіркою віддає в носі.

Взяв пачку цигарок, які привезла йому невістка, розірвав наполовину і засунув собі в рот одразу десять штук. Підкурив запальничкою і затягнувся, як тільки міг.

- Тьфу! Трава, а не цигарки, - сплюнув. - Але наміри в них були добрі...

Вино вже трохи розігріло його старече тіло. Якуб дістав з-під ліжка старий потертий чемодан.

- Канікули, - промимрив. - Треба, мабуть, таки поїхати. Зрештою, щось мені належить через вісімдесят років після закінчення навчання! Люксовий готель в горах... їж-пий досхочу! Повний комплекс послуг! Буду як буржуй об'їдатися ананасами з рябчиками, ікру ложками... креветки, сардина з медом! Ух, випорожню декілька пляшок коньяку, запрошу собі декілька молодих дівок до товариства... А потім, потім прийму ванну в «Совєцком Ігрістом», наче дочка Брєжнєва! І взагалі, я собі таке свято влаштую! А шо, я гірший за тих школярів? А хто школу підпалив у чотирнадцятому і на прусаків усе спихнув?! Я підпалив! От і на канікули собі заробив!

Відтак, пробуджений бурхливою фантазією та спогадами з шаленого дитинства, Вендрович із захопленням почав пакувати до валізки все, що потрапляло йому під руку. Але невдовзі випитий алкоголь взяв-таки і дідок, схилившись на бік, раптово відрубався і захропів солодким та глибоким сном праведника.

Ф

Якуб стояв на автобусній зупинці і задумано вивчав розклад рейсів.

- Люблін був. Краснистав був. Хелм був. Замосьц був... Холера, та шо ж то за діра?! Звідси навіть... нікуди нормально не можна виїхати...

- А куди ти зібрався?

Якуб повернувся і побачив свого старого друга, козака-бі-логвардійця Семена.

- Та я оце на канікули вирішив поїхати, - сказав. - Але сам бачиш, що з Войславіц тільки по області...

Семен натяг на носа окуляри і прочитав розклад.

-1 справді! - підтвердив. - Треба з пересадкою.

- А що таке пересадка? - поцікавився Якуб.

- А то, як кудись їдеш, а потім сідаєш на інший автобус...