цивілізовано?
І - жодного твердження. Самі запитання. Макс ухопив дівча за руку, смикнув до себе.
- Геть! - наказав так само спокійно і холодно. В душі - меч. І капуста порубана.
Відпустило. Агресивний страх вимагав випереджати запитання категоричними твердженнями. І триматися ближче до своїх… Проковтнув “два мільйони” від роздратованого тата, терпляче витримував хронічні наскоки турботливої матінки до власного житла, і тільки розмова зі старим Перепечаєм по-справжньому розрадила. Крутий у нього дідо! Йому можна у будь-чому зізнатися. Ніколи не дорікне. Кадуцей свій передасть… От тоді і подивимося, чия династія більше важить…
Другого квітня, вперше після карпатських мандрів, з’явився у “Силі добра”. Усівся за білий стіл.
- Доповідайте! - коротко наказав Августу та Юлії Скачко, перекресливши питання в їхніх очах. І поки русява красуня Скачко гортала блокнот, товкла щось про найближчі плани фонду, прискіпливо роздивлявся витончену форму її маленького вушка.
- Юлю! - раптом перебив помічницю на півслові. - Зробіть мені каву.
Скачко від здивування ледь зі стільця не впала. Навіть блідий Август вигнув сиву брову.
- Максиме Володимировичу…. Ви назвали Скачко Юлею.
- Хіба Скачко змінила ім’я?
- Раніше ви ніколи… - Скачко почервоніла аж до своїх акуратних маленьких вушок, заспішила до дверей.
- Як справи, Августе Альфредовичу? - задля годиться запитав Макс старого Закса, коли помічниця вийшла.
- Два мільйони… в офшорі…. Рахунок відомий Володимиру Гнатовичу, - вкрай шанобливо сказав Закс. - Думаю, зможу допомогти вам розчинити їх…
Макс зіперся на білий стіл, уважніше глянув на Августа. Отже, дідо вже дав підсрачника Заксові.
-.. .Технічно це займе кілька днів… - вів далі той.
- Мене не цікавлять технічні моменти.
Август підвівся - ані тіні колишньої пихатості - кивнув.
- Можете розраховувати на мене у вирішенні будь-яких питань.
- Дякую, - усміхнувся холодно.
До кабінету повернулася Скачко з тацею. Август вимівся. Макс ковтав гарячу рідину, дивився на помічницю, що стояла біля столу, чекала на подальші розпорядження.
- Юлю… Як ви ставитеся до службових романів? - сказав, сам здивувався: це він?
- Ніяк, - обережно відповіла Скачко. - Не має значення, де ти зустрінеш людину, яка тобі… до душі. Це може статися на нулиці. А може і в офісі…
- Логічно, - відповів. Усміхнувся холодно. - Чого стоїмо? І Ірацюйте, Скачко! Працюйте! До найближчої акції скільки часу лишилося?
- Місяць. На травневі свята плануємо влаштувати концерт для ветеранів.
- Які банальні плани, - не втримався.
І їлани довелося перекроїти. У середині квітня Сердюк-старший несподівано і дуже наполегливо запропонував залучити “Силу добра” до яскравої політичної акції на підтримку дитячих будинків сімейного типу. Мовляв, знайдемо один такий десь поблизу, зберемо там потрібних нам поважних людей разом з їхніми сім’ями, покажемо славній Україні, що сімейні цінності нам не зайві, що наші діти не бовдури байдикуваті, що теж переймаються соціальними проблемами… І дитбудинку заодно допоможемо. Цукерок накупимо, комп’ютерів. Чи корову…
- Тоді травневий концерт для ветеранів відмінити доведеться, - відповів Август. Розвів руками. - Бюджет…
Та Володимира Гнатовича зациклило - дай, хоч вмри! І не коли-небудь, найближчими днями. І врешті-решт Макс погодився поміняти ветеранів на дітей. Скачко вправно розробила мотивацію: “Легко декларувати щастя всім! За справами “Сили добра” - конкретні люди!”
- Прекрасно! - схвалив Сердюк-старший. - Нам потрібно саме це! Конкретні політики допомагають конкретним виборцям.
Сценарій простий до усцячки. Декілька впливових перців висмикують дружин з курортів чи салонів, укріплюють ряди дітьми
zoo
і всім кодлом пхаються до дитбудинку сімейного типу, де у камерній оптимістичній обстановці зі щирим співчуттям вислуховують оповідь про непросту долю сиріт, залишають купу подарунків і конкретну обіцянку взяти сімейне шефство над цією конкретною хатою. Типу, тепер ми дружитимемо сім’ями: ми до вас, ви до нас…
- Непересічна акція. Ніхто ще до такого не додумався, - хвалився Сердюк-старший, хоч ідею підказав іміджмейкер Ро- ма Шиллєр.
Працівники фонду оперативно прочесали Київську область, знайшли у Богуславському районі потрібний об’єкт, провели попередні переговори, доповіли - до двадцять шостого квітня подружжя Алтинбаєвих устигне причепурити подвір’я, тож двадцять сьомого погодилося зустрічати дорогих гостей із хлібом-сіллю і невмирущою надією на силу добра.
- Алтинбаєви? - здивувався Август. - Ви б ще Вайсманів відкопали!
Та на відміну від Онопенків чи Козорізів, Алтинбаєви обігріли не двійко-трійко - вісімнадцять живих душ. І за дружину у татарина була не німкеня і не казашка - наша, з місцевих, така собі Валентина Василівна… Алтинбаєва. Чебуреки ліпила не гірше від вареників.
- їжу свою привеземо, - відрізав Сердюк-старший. - Хтозна, кого вона у свої чебуреки перекрутила. Може, Тузика якогось…
Двадцять шостого квітня у Максовому кабінеті зібралися голови родин, що завтра у повному сімейному складі їхали обігрівати сиріт силою добра під прискіпливим оком фото- і телекамер преси, - Сердюк, Новаковський і ще двійко бізнесменів, яким довіряли і Сердюк, і Новаковський. Юлія Скачко озвучила сценарій події: приїзд, знайомство, короткі промови на камеру щодо причин акції, більш детальне знайомство із побутом дитбудинку, обід, участь гостей у буденних справах Алтинбаєвих, підсумкові промови гостей, подарунки, обіцянка дружити сім’ями. Питання є?
Та нібито все зрозуміло. Пошушукалися, як з подарунками палицю не перегнути, і розбіглися з дружин та дітей діаманти тривати, аби не зіпсували справи.
Та двадцять шостого надвечір Сердюкові зателефонували \ Криму: біда! Місцеві алтинбаеви стіни зводять на землі, яку Володимир Гнатович уже вважав своєю. І без втручання Сердюка до тих стін скоро дахи поприліплюють!
Пані Женя як почула, що чоловік на півострів збирається, перуку з голову зірвала та як замахнеться…
- Не поїдеш! Завтра Максимка з донькою Новаковського знайомитимемо!
- Удосвіта вилечу… Опівдні повернуся. Врешті-решт, запланували виїжджати зі столиці о першій годині дня, - Володимир Гнатович і сам нервувався. Дуже вже хотів продемонструвати Новаковському свіжий підхід до старих політичних розкладів, а тут така халепа.
.. .Двадцять сьомого квітня, рівно о першій, чотири позашля- ховики, бус з подарунками і бус з пресою виїхали зі столиці без Володимира Гнатовича Сердюка.
Під вечір на подвір’я Алтинбаєвих вивалила чимала компанія благодійників. Не врубилися в ідею, прихопили не тільки сім’ї, але й помічників, секретарів. А ще преса! До дідька незнайомих людей! Юрба заклякла навпроти численного сімейства аборигенів: дай сигнал і дві армії зійдуться у битві.
- Я хотів би… - Макс вирішив розрядити несподіване напруження. Сказати десять слів для початку на камеру.
Та від благодійників раптом відділилася струнка чорнява дівчина, пішла до пишної жіночки років сорока п’яти з кирпатим усміхненим обличчям, простягнула хазяйці білі крокуси.
- Це вам!
- І чого ми у дворі стоїмо?! - відмерла Валентина Василівна, розчервонілася, пішла ламати сценарій. - Прошу до хати! Діти! Показуйте гостям, як живемо. Повтомлювалися, певно, поки доїхали.
- І зголодніли. А у нас чебуреки гарячі, - додав хазяїн.
І хто в ліс, хто по дрова! Одні до хати, інші на подвір’я. Двоє пацанят років шести тягли Макса до курника: а у нас є курка з кучерявим пір’ям! Макс тримав у руках пістряву курку, дратувався подумки: “Погано працюєте, Скачко! Чому тільки одна дівчина не забула, що є звичайна ввічливість!” Роззирнувся - пані Женя під тином тюльпанові бутони роздивляється, наче ніколи їх не бачила, чоловіки скупчилися навколо доглянутої ситої коняки, а біля кістяка недобудови, що приліпилася до основної чималої хати донька Новаковського доводить татарину Алтинбає- ву, що будь-яка прибудова вимагає докорінного перепланування всього будинку задля ефективного використання корисної площі. А краще починати прибудову, маючи уявлення про повне перепланування, бо будь-яка зміна функціонального призначення окремого приміщення тягне за собою перегляд…
- Які там зміни функціонального призначення? - винувато усміхався Алтинбаєв.
- А от ми вам велику плазму привезли, - сказала Нані. - В якій кімнаті кінозал буде?
Почули всі.
- Плазма? По-чесному? - запитала Нані дівчинка- підліток.
- Пропоную зараз же і встановити, - сказав Новаковський, наче він тут за головного.
Сценарій душевного візиту - до чортів собачих. У великій кімнаті, в якій, крім килимків, нічого, повсідалися на підлозі - ошелешені гості, збуджені Алтинбаєви… Новаковський з хазяїном встановлювали пласку панель, Валентина Василівна розстелила посеред кімнати скатертину, поставила на неї таріль з чебуреками -• прошу! Макс надкусив запашний чебурек і раптом побачив біля дверей високого патлатого хлопця з фотокамерою. “Дора?” - подумав здивовано.
Знітився, страх прокинувся. Наче згадка про Дору автоматично пробуджувала думки про Любу. Насупився, очі долу. Може, так і є? Може, той давній сон, коли Люба зірвала руді коси, залишила на голові чорні Дорині кучері, - знак? Ніби жива Дора тепер є уособленням мертвої Люби… І він… має із тим щось робити?
Роззирнувся навсібіч.
- Нані! Рецепт у хазяйки візьми, - почув голос Новаковського. - Щоб наша Люда нам такі чебуреки вдома готувала.
“Нані?” - здивувався ще більше, наче і не пам’ятав ще з божевільного різдвяного балу - доньку Новаковського звати Нані. Красиве ім’я. На-ні. Поманить і прожене. Так то про неї ворожка казала?
Надто рвучко з килима підхопився.
- Дякую, дуже смачно… - до виходу. Наштовхнувся
