психологічних опитувальників для оцінки особливостей зорового сприйняття, мислених образів. Суттєвий крок у розвиток психодіагностики зробив А. Біне, який разом із колегами розробив методику для вивчення інтелекту дітей. Нині психодіагностика володіє великою кількістю методик, які дають змогу вирішувати, в тому числі, і завдання судово-психологічної експертизи. Методики проведення судово-психологічної експертизи, тести, які при цьому використовуються, визначаються не тільки її цілями та завданнями, а й особливостями виду експертизи. Розглянемо деякі з виділених видів.
Судово-психологічна експертиза емоційних станів
пов’язана з виявленням в особи, яка скоїла злочин, сильного душевного хвилювання (стану фізіологічного афекту[11]),
стресу і фрустрації. Кваліфікована оцінка емоційних станів підслідної особи багато в чому визначається обсягом інформації про особу та її поведінку. Дуже важливим є також опитування свідків, у ході якого стає можливим оцінити, як виглядала підслідна особа перед злочином і в момент його скоєння, які особливості в її поведінці спостерігались після того, що сталося. Вже на перших етапах слідчих дій необхідно з’ясувати у підслідної особи:
а) її соматичний стан напередодні злочину (наявність нервових, соматичних та інших захворювань, хронічної втоми, безсоння та ін.);
б) особливості особистих стосунків підслідного з жертвою (наявність конфлікту, його причину, перебіг, способи вирішення та ін.);
в) особливості взаємин з жертвою, наявність спільних знайомих, захоплень тощо.
При призначенні судово-психологічної експертизи емоційних станів слідчий у зіставленні формулює такі типові запитання:
1.
Які індивідуально-психологічні особливості підслідної особи?
2.
Які особливості особистих стосунків підслідної особи і жертви?
3.
Як виявлені особисті характеристики могли вплинути на особливості поведінки підслідної особи в досліджуваній ситуації?
4.
В якому психологічному стані перебувала підслідна особа в момент скоєння злочину?
5.
Чи перебувала підслідна особа у стані фізіологічного афекту або в іншому емоційному стані, що суттєво вплинуло на її поведінку?
Двадцятирічні Д. Забєлін і Д. Тимофєєв вийшли прогулятися на вулицю. Розмовляючи біля під’їзду будинку, де жив Д. Забєлін, із знайомою дівчиною, вони вже збиралися йти додому, коли із машини, що під ’- їхала, вийшов чоловік середнього віку з дівчиною. Йому не сподобався погляд Д. Тимофєєва і його відповідь на запитання «Що ти на мене так дивишся?». Провівши дівчину, він повернувся, з ходу дістав ніж і став убивати хлопця (у цей момент один із друзів відійшов). Бандит володів ножем із знанням справи. Він відразу розпоров живіт, два рази вдарив у бік і розпоров печінку. На крики друга прибіг Д. Забєлін і невідомий кинувся на нього. Судмедекспертиза нарахувала в нього сім наскрізних поранень.
Особа злочинця була встановлена вже на другий день через дівчину, яка була сусідкою Д. Забєліна. Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи затриманий С. визнаний осудним. Була проведена судово- психологічна експертиза емоціонального стану С. в момент скоєння злочину. З’ясувалося, що С. за останні два місяці відчував психічне перевантаження через сімейні негаразди і втрату роботи. В день скоєння злочину він у черговий раз пробував влаштуватися на одну із фірм шофером, але безуспішно, оскільки роботодавець дізнався про його пристрасть до спиртних напоїв. Аналіз індивідуально- психологічних особливостей С. виявив достатню силу нервових процесів, але деяку неврівноваженість
—
перевагу збуджуваних процесів над гальмівними. Він відрізнявся помірною товариськістю, разом із тим була виражена висока тривожність, схильність до конфліктів. У момент злочину відзначалися яскраво виражені емоційні переживання образи, незадоволеності собою. На допиті С. зазначив, що в той день у нього не вдалася в призначеному місці зустріч з дівчиною — квартира, куди вони приїхали, була замкнена. В контакт із експертом вступив легко і без тиску відповідав на запитання, в тому числі і про пригоду. Аналіз психічного стану С. в момент злочину, проведений експертом-психологом, не виявив у нього стану фізіологічного афекту. Однак самі дії С. мали раптовий та імпульсивний характер. На особливості його поведінки у ситуації, що вивчається, суттєво вплинули психічне напруження і тривожність у зв’язку з відсутністю роботи та грошей, сімейний конфлікт, що затягнувся, і фрустрація, яка виникла через невдалу зустріч із дівчиною.
Судово-психологічна експертиза потерпілих у справах про сексуальні злочини
проводиться, як правило, стосовно малолітніх і неповнолітніх жертв сексуальних злочинів. У цьому разі в компетенцію судово-психологічної експертизи входить оцінка здатності психічно здорових потерпілих розуміти характер і значення злочинних дій винного, а також оцінка здатності чинити йому опір. При цьому здатність розуміти характер і значення вчинених дій означає досягнення потерпілою (потерпілим) такого рівня психічного розвитку, який дає змогу правильно розкрити справжні заміри злочинця, оцінити небезпечність ситуації, зрозуміти моральний бік того, що відбувається, і його наслідки; що стосується оцінки здатності потерпілої (потерпілого) чинити опір злочинцю, то дослідники виділяють дві групи:
а) перша група потерпілих характеризується такими рисами, як побоювання, лякливість, підлеглість, навіюваність, довірливість, несамостійність. Стан страху і розгубленості приводить їх до пасивного підкорення волі ґвалтівника;
б) друга група потерпілих найчастіше володіє рисами істеричного типу характеру (див. додаток 1). Для них характерні збудливість, уразливість, слабий вольовий контроль поведінки, що не дозволяє їм своєчасно усвідомити небезпеку ситуації і вжити заходів безпеки.
Експертиза соціально-психологічних особливостей членів злочинної групи
спрямована на виявлення структури злочинного угруповання, визначення ролі кожного її учасника й особливостей зв’язку між ними. Експерт-психолог може дати висновок про те, яким є вплив групи на окремого учасника, встановити неформальних лідерів злочинного угруповання, розкрити найтиповіші форми взаємозв’язку між членами групи при підготовці злочину, в ході його скоєння і в процесі розкриття.
При розкритті злочину, який було скоєно трьома особами, експерт- психолог установив неформального лідера. Ним виявився якийсь С., котрий не тільки фізично сильніший за двох інших злочинців, а й володіє більш високим інтелектуальним рівнем розвитку, має організаторські здібності, добру уяву і міцну пам’ять. Саме він розробляв плани пограбування торгових точок і розподіляв ролі між учасниками злочинного угруповання. Дані судово-психологічної експертизи були враховані судом при винесенні обвинувального вироку.
Судово-психологічна експертиза визначення здатності неповнолітнього правопорушника розуміти значення вчинюваних дій
проводиться з метою встановлення рівня інтелектуального розвитку і рівня розвитку емоційно-вольової сфери, а також із метою виявлення окремих індивідуально-психологічних особливостей особистості (наприклад, схильності до фантазування, ступінь підвладності навіюванню та ін.).
На завершення розглянемо мету і завдання
комплексної психолого-психіатричної експертизи.
Її основне завдання — визначення психічних аномалій (що не виключають осудність), які суттєво впливають на пізнавальну діяльність осіб, яких обстежують і які можуть бути виявлені тільки на підставі загальних знань психології і психіатрії. На вирішення комплексної психолого-психіатричної експертизи можуть бути поставлені такі завдання:
Вы читаете ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ
