- ЗЕНЮ! ЗЕНЮ!
Яків витяг навушник із вуха.
- ЗЕНЮ! ЗЕНЮ! А ЗУБИ ВИ ЙОМУ ПОКААЛИ ДО МОГИЛИ? ЗУБИ ЙОМУ ПОКЛАЛИ,
ГА?
- ГА? НУ ШО? ЗАБУЛИ? Я КАЗАЛА, ЖИ ТО ТРЕБА НЕ ЗАБУТИ! ЯК ТЕПЕР БУДЕ?
БУДЕ
ХЛОП БЕЗ ЗУБІВ ЛИЖЄВ, ЧИ ЯК?
- А ТО ЖИБИСЬ ТИ ПАМНІТАЛА, ЖИ ЯК Я ПОМРУ, ЖИБИ МЕНІ НЕ ЗАБУЛАСЬ
ПОКЛАСТИ!
12.
У ресторані подаються страви з покійного. Виє вітер Ридма ридають жінки. На холод
тії закуски виноситься пам'ять покійного. Чоловіки розкушують хрящі, жінки обгризають
м'ясо, дітям залишиться скоринка. На перше готують покійну дружину, на друге подають
дітей і дім. М'ясо поливають розбавленим спиртом і сльозами.
На стіл виноситься доля малого. Вона прикрашена гілочками горя, ягодами злиднів та
кружальцями хвороб. Родичі, схлипуючи і приповідаючи «Іванку малесенький», жують і
ковтають. Жують і ковтають.
Якову стає погано, і він виходить з-за столу на перекур.
Брат курив на чорному вході при кухні. Надворі хляпавиця. Вітер порозкидував сміття, і
сміття тріпалося по подвір'ю.
Матвій спостерігав за целофаном.
Що там родина робить? — спитав брат.
— Та мертвечину жує.
— Про нас говорять?
Яків запалив і собі.
— Так. Кажуть, тепер хочуть нашої крові напитися.
— Дрина їм каленого, а не крові моєї.
— Змінюють міста, та не змінюють колодязь. Люди приходять і відходять, а колодязь
залишається. Так каже «І-Цзин».
— Я про те ж. Не хочуть відійти — нехай відсмокчуть біля колодязя.
Яків примирливо кивнув.
— Я тут подумав і вирішив, — сказав він. — Перекажи великим темним отцям, що Яків
буде писати симфонію. Буде писати її у батьковій хаті.
— Перекажу.
Вони тричі поцілувались, і Яків пішов.
13.
Ірена могла бути, наприклад, у Добоцинського. Добираючись розкопаним напередодні
чемпіонату Львовом, він слідкував, чи смикнеться щось всередині від думки: Ірена і
Добоцинський. Така тендітна і такий мужлай. Вона там могла бути. Добоцинський завжди
виявляв до неї інтерес, цей старий фотограф,
їх був цілий клан — фотографів-любителів молодятини. Яків знав, жінки наївні, як діти. їх
приваблюєш солодким, а вони дають все, що
мають, в обмін на захист. Яків ненавидів захищати. Ненавидів, коди на шиї бовтаються
кишки дохлої кішки приязні.
I must go on standing
you can't break that which isn't yours
I must go on standing
I'm not my own, it's not my choice
