— Тебе немає! — гримнув він на неї.
— Я є, — прошепотіла вона жалібно. Яків не звернув на це уваги. Він розчинив
навстіж вікно у своїй кімнаті, висунувся у ніч і у дощ і закричав у поля:
— Ну, що? Думаєте, взяли? Думаєте, знайшли мене? Хто хоче скрутитися калачиком?
Хто хоче втекти від ночі й вітру — у кав'ярні, у теплі декольте? До піхви такого
недоношеного! Ви мене почули?
Тільки гуркіт грому був йому відповіддю.
Епісодій другий.
IV
Барабанна партія для заячих лапок
Allegro
(рухливо, весело)
1.
«О Ти, що даруєш світ, о Ти, що правиш кіньми чуттів у колісниці душі, о найдостойніший
жертвопринесення, о Ти, що просиш усе, але даєш усе, о тисячорукий, тисячеликий,
тисячоокий Царю Сущого, видимого і невидимого, ціль всякої дії та її плід, яви нам ласку
розуміння інших, тому що без іскри Твого вогню інші — це пекло, а без ласки Твоєї — труп
я, відро діряве на опудалі, свист вітру в полі. Правда, Якове? Правда? Прокидайся!»
2.
«Прокидайся, це я, твій страшний розум! Твоє Соль Іпсе! Твоє Чорне Сонце пустелі!
Ти чуєш мене? Прокидайся!
Я прийшов нагадати, що ти живий і що в муках єси! Бо грішний, бо не знаєш благодаті, бо
я, твій розум, катую божевіллям, розділяю і володію, і ти знаєш, наша вечірка — вона
триватиме без кінця, я — твоє пекло, друже Якове, ласкаво просимо у вічні муки, синку, ти догрався і загримів у вічність, тепер прокидайся у пустелю реальності.
Прокидайся в Пекло. З тобою я, твій розум — радіо твого серця. На хвилях агоній пісня
"Angie" групи "The Rolling Stones".
Прокинувся?»
3.
— Замовкни! — скрикнув Яків і зірвався з ліжка. — Я живий, — сказав Яків у кімнату. —
Чорт, я живий.
«Ти живий», — підтвердив розум. — Геть з моєї голови! — прокричав Яків, затиснувши
голову руками. — Я не ти! Це не мій голос! Такого не може бути!
«Ні, Якове, таке може бути. Це називається плач і скрегіт зубів».
«Збирай валізку до Києва, ось так, гарно спакуй все...»
— Стули пельку, — прошепотів Яків, вкладаючи речі до валізи. У кут, де валялися речі
Ірени, він старався не дивитись. Там на вікні сиділа, розклавши ноги, гола Ірена. Вона
облизувала середній палець.
«О Ти, що свідчиш посередині всього, даруй милість відрізнити те, що є, від того, що
здасться».
5.
Ранковий експрес везе тебе на Київ. Тобі зручно, ик китайському імператорові, тобі
приносять міцний солодкий чай, чому ж ти незадоволений, Якове? Може, тому, що ти
боїшся прийти на роботу з новиною, що більше у них не працюєш? Може, ти боїшся, що
Майя не поїде у Львів? Ні, ти більше боїшся, що Майя поїде у Львів, до тебе. Бійся, тому
що пекло — це інші. Це ті, хто бачить соліпсиста. Спостерігачі за спостерігачами. Вони
вжеїдуть. Ті, що роблять тебе об'єктом, фіксують, роблять смертним, ранять своїм бажанням
зробити тебе смертним.
Наприклад, твої колеги. Пам'ятаєш, як ти обдумував, чи не краще було б стати такою ж
