Про це могла співати Реґіна Спектор. Він усе це відсікав.
14.
Заходь, — сказав Добоцинський.
Яків зайшов і одразу впізнав обдерті стіни, на тлі яких позувала Іра на останніх
фотографіях.
— Годинники ремонтуєте?
На Добоцинському був синій фартух майстра.
— Ні. Камеї ріжу. Ірену твою вирізаю.
— Вона ночувала у вас?
— Вона в мене ніколи не ночувала.
— Ірено, виходь! Я хочу поговорити! — вигукнув він, зробивши несподіваний стрибок
у бік комірчини. Там теж нікого.
Яків утупився у стіну.
— Всьо? — поцікавився Добоцинський. Яків вдихнув і видихнув.
— Вибачте. Я йду. Зачиніть двері.
— Рукавички свої не забудь, підар.
15.
Закурив під вечір в осінньому холоді. Руки стигли від сирості. Мокре жовте листя.
Февраль. Достать чернил и плакать!
Писать о феврале навзрыд,
Пока грохочущая слякоть
Весною черною горит
Борис Пастернак
16.
Повернувшись додому, Яків побачив свою голову у вигляді прозорної труби, розтягнутої
на тисячі кілометрів в обидва боки. А коли перспектива колапсувала, він упав на мату
спустошений — пралайя, як сказала б його Майя. Він відчув, як розум остаточно
відшвартовується від причалу і вирушає у мандрівку на Золотій Гондолі.
Біля ріки часу стояла Піраміда. Біля піраміди лежала Сфінкс із грудьми жінки і тілом лева.
18.
Перша загадка, яку загадала йому Сфінкс, була: чому Золота Гондола чорна?
19.
Тримаючись за стіни, Яків вийшов зі своєї кімнати у темний коридор. У кінці коридору він
побачив постать Ірени. У безпам'ятстві він кинувся до неї, вони стали жадібно знімати
одне з одного одяг.
І лише коли мав потекти її стегнами мед поезії, він отямився і побачив, що нікого немає.
20.
Вона чекала на нього в спальні. Сиділа на підвіконні у нічній сорочці, холодна блакитна
квітка фіордів. Ірена чекала. Одною рукою вона тримала себе за перси. Пасмо волосся
затуляло їй пів обличчя.
Яків зрозумів, що до суду йти не доведеться, бо судилище саме прийшло до нього.
21.
Воля розвертає колесо світу моментально, ніби на добре змазаній осі.
Світ духів — невидимий світ — остання ілюзія розуму перед тим, як узріє він власну
природу. Залишилося зовсім трішки.
Яків рішуче ступив до вікна, на якому сиділа Ірена. Вона лякливо зіскочила, як кішка.
