собаки такі гени? Але ж погляньте, що він робить... Ні, це щось незвичайне...
Месьє пробував учинити над переможеним сексуальне насилля. Майя розвернулася, аби
покинути місце безчестя, але Богус ухопив її.
— Стійте.
— Відпустіть...
— Спершу подивіться на цю чарівну сцену природи, люба Майє, — сказав він, і Майя
від його голосу перелякалася до смерті. Вона завмерла, апатично спостерігаючи за
насиллям, а Богус стискав її руку й говорив: — Дивовижно, що така сцена, Майє, спіткала
саме нас із нами. Я вперше бачу гомосексуалізм серед собак. Надзвичайно цікаво. Такі
відхилення нерідко трапляються після черепно-мозкових травм. Ви не били Месьє по
голові?
Майя мовчала, Богус смикнув її за плече.
— Я питаю, чи не били ви його по голові?
Майя знизала плечима, стараючись приховати істерику.
— Я не била. Може, хтось бив, я не била.
«Господи, дай мені сил це витримати і живою вирватися від цього маніяка».
— Дивно. У такому разі, у нашого монсеньйора надзвичайно розвинений інстинкт
домінування...
Месьє зліз із збезчещеного покруча і потупотів у бік Богуса та Майї. Пес-жертва,
накульгуючи, побрів у протилежний бік.
— Ходімо, мила моя, завжди усміхнена Майє. Пропоную влаштувати сьогодні
святкову вечерю з печінки, яку я привіз. Печінка по-баварськи з білим оцтовим соусом —
моя коронна страва. Погасимо світло, запалимо свічки... Смачна вечеря, барокова
музика... Боже, я направду радий, що маю причину приїжджати у ваш дім...
13.
Йоланта вийшла їй назустріч з кухні, розтріпана, в чорній вуалі на голе тіло, з яскравими
губами.
— У вас що, була пожежа? — спитала в неї Майя.
Веранду затягло непрозорим димком.
— Я готувала водорості, — сказала Йоланта. — Забула, і вони згоріли мені, уявляєш?
Палений водорост гірчив. Увесь вечір Майя вдихала запах диму. Ним пропах одяг, стіни, фіранки на вікнах. Палені водорості розповідали про ніч і морок.
14.
Вечеря була готова. На столі палали свічки, повітряний контртенор під звуки клавесина
співав «Thrice happy, happy lovers...». Тарілки і прибори розкладені. На тарелях парувала
печінка по-баварськи з картопляним пюре. Майя поставила тарілку з вечерею навпроти
Богуса.
— Смачного, — сказала вона і сіла разом зі всіма до столу.
На тарілці Богуса лежав шматок сирої печінки. Печінка виблискувала у світлі свічок. Богус
нахилився над тарілкою і вдихнув її запах.
— Чудесно, — сказав він і усміхнувся Майї.
Майя вдала, що зосереджено їсть гречку.
Богус нарізав печінку на шматки і відправляв їх до рота.
— Що це звучить, пане маестро? Утихомирлива музика. Такий прозорий,
аполлонічний спокій.
— Це Генрі Персел, «Прекрасні пісні для кастратів». Приємно, що наші смаки
збігаються.
«May you be forever, ever, ever, ever free», — виводив тонкий голос, який Майя прийняла
