за жіночий. У ній буяла зла радість помсти.
— Як печінка, пане Богусе? — поцікавилась вона.
— Печінка відмінна, дякую. Мушу зробити комплімент самому собі. Це справді
печінка молодого теляти. Яловичину я недолюблюю. Ви ж захоплюєтесь Півднем? Ви,
напевне, знаєте, що російське «говядина» походить від санскритського «Ґовінда» — одне
з імен Крішни.
Гречка перестала смакувати Майї.
— Ця сира печінка нагадала мені мою молодість...
Тут озвалася Йоланта, котра теж зрозуміла, в чому справа.
— Як у вас опинилася сира печінка в тарілці, пане Богусе?
— Йоланто, ця печінка опинилася у мене з доброї волі Майї. Сьогодні з нею ми стали
свідками сцен живої природи. Боюсь, вони похитнули в Майї вегетаріанські настрої, але
не в тім річ. Я хотів сказати...
Майя затулила очі долонею. Вона ненавиділа цього скорпіона.
— ... що смак сирої печінки нагадав мені молоді роки. Я палав вогнем дослідження
себе, своїх можливостей. Мені було цікаво, де закінчується межа витривалості людини.
«Sweeter than roses...» — заспокоював контртенор.
— ...одним із найбільших табу для нас є споживання мертлятини. Для чого природа
встановила цей запобіжник? Невже для того, аби вберегти людину від отруєння трупними
токсинами? Але ця заборона не щезає навіть тоді, коли тухле м'ясо проварити в
скороварці. Чому, запитував я себе, чому інтелект повинен підкорятися інстинктам? Цього
я не розумів. Хоч інстинкт і відраджує нас від протухлого м'яса, вивареного у трьох
бульйонах, організм сприймає цю їжу і готовий функціонувати далі. Щодо страв на вогні, то тут можу поділитися досвідом і сказати, що термічне обробляння покращує смак
пташиного м'яса, навіть м'яса таких помийних птахів, як ворона чи голуб. Натомість псує
смак риби — наприклад, минтая або тріски. Хоча, знову ж таки, покращує смак
земноводних і рептилій, як-от ящірок. Сире м'ясо жаб схоже на сире м'ясо раків. Ропух
куштувати не рекомендую — вони часто отруйні. Поживними є змії.
— Як цікаво, — зауважив Яків.
«Ненавиджу, ненавиджу вас всіх», — кричала подумки Майя.
— На жаль, не знайшов спільної мови з молюсками. Слимаків сирими їсти не
наважився, їхні нутрощі кишать інфекцією та паразитами. Зготовані на вогні, вони стають
доволі прийнятними. Якось на Тянь-Шані я два тижні харчувався гречкою і слизняками —
такими крупними молюсками без раковин. Дощові хробаки, підсмажені на олії, теж є
джерелом протеїнів у бідному на білки раціоні. Але їх слід потримати голодними, щоб
вони спорожнились. Комахи, скажу вам, панове, — окрема царина. Найсмачнішими досі
вважаю сарану і коників-стрибунців. Я б навіть сказав, вони володіють деякими
психотропними властивостями. Неїстівними виявилися лускокрилі.
Найсильніше я отруївся, коли з'їв кілька лялечок невідомого мені метелика. Кокони
шовкопряда, правильно приготовані, я куштував у Китаї, це їжа на любителя. Жуки,
павуки, а особливо мурахи та їхні личинки — їстівні і поживні. Жуки переважно мають
свій запах. Якщо при обробці неприємний запах щезає, я це розцінюю як ознаку їстівності.
Якщо посилюється — навіть не куштую. Киньте на розпечену бритванку муху і таргана, і ви
зрозумієте, про що я кажу...
Майя вийшла з-за столу і залишила веранду. До неї ще доносився голос Богуса:
— І все-таки ця музика, пане Якове, ця музика!.. Вона заворожує своєю поміркованістю і
красою. Здається, вона упокоїла б навіть дикого звіра...
Кастрат виводив божественні мелодії, які було чутно у цілому домі: «Aliluiah, aliluiah».
