— Попільничку принеси.
Офіціантка потупотіла за чистою. Матвій спопелив їй спину поглядом.
— Ану назад.
Офіціантка завмерла. — Повернись, кому кажу... Цю залиш. Принесеш чисту, тоді забереш.
Ти що, сліпа?
Я курю.
Офіціантка з півдороги повернулася і поставила попільничку на місце. Не минуло й
півзатяжки, як вона повернулася з чистою попільничкою, накрила нею повну, протерла
стіл і поставила попільничку перед братом.
Брат забичкував чергову сигарету і видобув із пачки нову. Закурив і відкинувся у кріслі. На
чолі в нього виступив піт. Брат послабив
вузол краватки і розстібнув одразу два ґудзики згори.
— Великі темні отці хочуть, щоб цю симфонію писав ти.
Десь так цю розмову Яків собі й уявляв. Матвій запропонує черговий «секс за гроші»
перед владиками, йому стане гидко, і він відмовиться, якщо не вдавиться. Тому
відповідав словами, які приготував заздалегідь:
— € безліч інших композиторів, які сидять на хлібі й воді, вони готові взятися за такий
проект на совість. І, я впевнений, зроблять це талановитіше. — Яків подумки плюнув собі
в обличчя й обтерся. — Чому я?
— Вони чули «Люципера».
— «Люципер» — гівно. Це для лохів диджеїв. Великі темні отці повинні слухати
Пахельбеля і Арво Пярта, а не «Хіт-FM». Я написав це на першому курсі.
— Отже, тепер у сто разів краще напишеш.
Брат замовк. Матвій знову грюкнув по столу і вигукнув слова прокляття так різко, що зразу
кілька офіціанток вискочили з-за портьєр.
— Такі люди не називають випадкових імен. Вони стукають у двері сильних світу
сього.
— Мовчи! Це бабло. Це велике темне бабло.
— Велике темне апокаліптичне бабло.
— Це заради майбутнього.
— Про яке майбутнє мова? У дві тисячі дванадцятому кінець світу.
— Хто тобі це сказав? Твоя Майя?
— Зайди в Інтернет, там про це всі говорять.
Брат забичкував сигарету і підкурив ще одну.
— Де цю дурепу носить? Офіціантко! Машо!
Підбігла офіціантка.
— Попільничку принеси.
Офіціантка потупотіла за чистою. Матвій спопелив їй спину поглядом.
— Ану назад.
Офіціантка завмерла.
— Повернись, кому кажу... Цю залиш. Принесеш чисту, тоді забереш. Ти що, сліпа? Я
курю. Офіціантка з півдороги повернулася і поставила попільничку на місце. Не минуло й
півзатяжки, як вона повернулася з чистою попільничкою, накрила нею повну, протерла
стіл і поставила попільничку перед братом.
Брат забичкував чергову сигарету і видобув із пачки нову. Закурив і відкинувся у кріслі. На
чолі в нього виступив піт. Брат послабив
вузол краватки і розстібнув одразу два ґудзики згори.
— Великі темні отці хочуть, щоб цю симфонію писав ти.
