Мовчання адресоване мені

що ненавмисне

3

вона знала сiм мов
п’ять європейських
i двi пташинi
йому заздалегiдь
було вiдоме
кожне її слово
журналiст мiсцевого радiо
перепиняє прохожих питанням
чому ж вони не можуть
порозумiтися
мiкрофоновi болить голова

4

в дитинствi вiн ходив
довкола тишi
i кликав вишню мамо
коли боявся темряви й собак
просив у вишнi руку i сестру
вона нiколи не була
в його дитинствi
дарма що вишня нареклась її iм’ям
i скiльки б вiн не кликав
вона вже не назве його дитям

5

вона прокидалася щоночi
бо вiн увi снi скреготав зубами
i нiколи вони не спали в одному
лiжку
не жили в однiй оселi
навiть не мешкали
пiд спiльним дахом
але їх було двоє
її щоночi будить звук
неначе з неба небо зiшкрiбають