Мовчання адресоване мені

XII

ця кава чорна i гiрка
гiрка i чорна
душа набрякла i глевка
а дзеркало потворне
до кави влити б молока
i стане бiло
душа похнюплена й важка
i затвердiла
немов керамiка сервiз
такий що б’ється
ледь не розхлюпав ледь донiс
i кава п’ється
душа прокинулась душi
наснився ранок
а на столi завмерли шiсть
порожнiх фiлiжанок

XIII

втрапивши до пастки
заєць зумiє звiльнитися
якщо перестане бути зайцем
ставши людиною або соняшником
вiн опиниться поза небезпекою
оскiльки впiймався лише заєць
i нiхто бiльше
коли заєць зникне
пастка зостанеться порожньою
зробити це зовсiм нетрудно
варто тiльки зняти маску
поки що заєць вагається
пожертвувати собою
чи своїм я

XIV

бiжить собака по водi
за ним бiжить чиясь дитина
в долоньцi срiбна хворостина
а у собаки очi золотi
поперед себе хвилi гонять
але нiяк не здоженуть