Мовчання адресоване мені

спалили осiнь
на вогнищах наче
вiдьму
i я
пiдкинув у вогонь
своїх печальних
вiршiв
нехай погрiють
зайцi
босi лапи

Зустрiлись ми не випадково.
Вiзьми мене з собою в Ковель.
У полi назбираємо квiток.
Прийдемо, вклонимось хазяйцi.
Наталя запитає: - Хто?
Хазяйка вiдповiсть: - До тебе зайцi.

мокрий нiс осенi
тулиться до шибки
гумовi чоботи зостались
за порогом
усiх її надiй
коханий про що ти думаєш
про зайцiв
так розбиваються серця

Ти повернулася.
Я не чекав.
- А це тобi вiд зайця,-
протягуєш синього олiвця,-
не люблю
коли у тебе очi
сiрi.