Мовчання адресоване мені

я те що є
i те що вже було до мене
i те що пiсля мене буде
я тiльки я
у гамi розумiнь
i значень

менi
не свiтить бiльше сонях
хоча й цвiте
зате кусають бджоли
i не кусають комарi
ти захворiв
ти знову втратив вiру
шепоче нiжно яблуня
приймаючи мене
в обiйми

щастя це iскриста снiжина
на дiвочих вiях
саме того ока
у яке я щойно
її
поцiлував

лише босим
дозволяв собi постояти
на порозi рiдної хати
а взутим завжди
через нього переступав
порiг впiзнавав його
здалеку
господар iде

син сонця сонях
як i я
байстрюк