Мовчання адресоване мені

до пiднебiння неба
це знову зайцi
грались сiрниками

боса нога на холодному порозi
читає останнi вiстi
розпочинає з погоди
повернувшись до полiтики
п’ятою
переглядає оголошення
та не всi пальцi уважнi
великий по-котячому вмивається
а мiзинець розвеселився
наче заячий хвiст
обидва ж бо малi та несерйознi
до речi коли ж вони
востаннє бачились
найшвидше старiють
вiстi

АФІРМАЦІЇ

цей лiс сховати можна у кишенi
вiд заячих бажань
такi вони мiзернi
такий нiкчемний лiс
перед лицем сокири
такi великi запити в кишенi
та скiльки в себе не вмiщала б
завжди залишиться мiлкою

я тiльки крапка
в просторi i часi
я чийсь останнiй крик
i чийсь жаданний спокiй
полiно у чийомусь оцi
чиєсь вологе око