Мовчання адресоване мені

дай руку погадаю
менi усе вiдомо
ти любиш
так люблю
остерiгайся
ти вивчив норови жiнок
але не знаєш
зайцiв

не довелось побачити
вiйну
та довелось на нiй побути
вiн був поцiлений
хрущем у скроню
i не вернувся
його оплакували зайцi
рясними й щирими сльозами
за пару качанiв
колгоспної капусти

моя квадратна голова
гойдалася над дахом
в той час як я закоханий
сидiв на ганку
вона була прекрасна
вона була моя
i я в її очах
ловив форель
завжди тверезий заєць перебив
хiба форель живе
у кавi

в душi вогонь
i брязкiт вiдер
нема води
гуляє вiтер
а довгий полум’я язик
прилип