Мовчання адресоване мені

Це дерево для мене
темний лiс
Ця випадкова зустрiч
неминуча
Цей вiтер слово
в пазусi принiс
I слово це мене
мовчанням мучить
У небi хмари
це моя рiдня
Оця карга
для мене добра цьоця
Хоч ночi я не дам
та не вiзьму у дня
Хоча й не буду за
але й не буду проти
Ця жiнка скромна
як сухе вино
А дiвчина оця
для мене ребус
А вiтер дме
й слова приносить знов
та слiв менi
вже нiчиїх не треба

кожна перемога
над собою
поразка
з’ясуй спочатку
хто ти
тодi й дiзнаєшся
на чиєму боцi
перемога

вiд крику
на обличчях заграва
осiла наче попiл
вiд крику
запилюються квiти
i в другiм поколiннi