Мовчання адресоване мені

за голубою шибкою -
вiн звечора i зранку вiн -
чекає дощ зi скрипкою.
Танцюємо до ранку,
танцюємо до ночi…
А вiтер дме в фiранку,
у вишиванi очi.

Я ще прийду. Мене не треба ждати.
Прийду з дощем, але без грому.
I тiльки дощ той знає точну дату,
коли прийду до тебе, як додому.
Я ще прийду. Але прийду не скоро,
Як сповiдатись ходять грiшнi,-
Коли твiй стiл письмовий
пустить корiнь
i визрiють на ньому вiршi.
Я ще прийду. I ще не буде пiзно.
Прибуду без твоєї згоди.
Сумний i радiсний, я буду рiзний…
Я ще прийду… Я вже приходив.

Дивлюся на тебе.
За однiєю щокою тримаю усмiх,
за другою ховається пiсня.
Подiлився б з тобою своїм настроєм,
але ти не любиш цiлуватися,
тому й пiсня моя сумна,
як усмiх,
а усмiх короткий,
наче пiсня.
Оце сиджу i дивлюся…

Я нинi в траурi,
я нинi плачу.
Втрапляю в ауру,
у пастку наче.
Втрапляю серцем
в петлю жалоби,