Мовчання адресоване мені

Зима очей,
зимова
iз уст тече
розмова.
Спини! Не смiй!
Шалено:
о Боже мiй!
Олено!…

I

твоєму вiкну
завше щось
видається
ким воно тiльки
не було
вранцi
ранком
за дня
днем
воно вiдчуло себе
навiть тим кого
ти кохаєш
але нiколи вiкну
не видасться
що воно
це я

II

стану вiкном
у твоїй кiмнатi
ти будеш дивитися
крiзь мене
i будеш бачити захiдне небо
i все що за мною
але не бачитимеш
мене
а менi ввижатиметься…
Ти побачиш мене
лише тодi коли
мене не стане
але в тебе ще
залишаться дверi