Мовчання адресоване мені

птахи скаламутили небо
стоїть душа зi свiчкою
в однiй сорочцi
на якiй нi хрестика
днi такi короткi
що ти не встигаєш потелефонувати
а я знайти опору для очей
на пiдвiконнi
мокрий чорний голуб
задумався про
смерть
як день народження

Молюсь на пензель Врубеля,
На кiнчику якого -
iм’я
застигло нiмбом,
молюся на iм’я,
дивлюся у лице печалi,
на лик святої
чи грiшницi,
зi святим iм’ям,
в очах якої небо болю.
Молюсь, як
молиться язичник.

Сумнів

шашiль збирає родичiв
святкувати хрестини
чорна кiшка сповiщає
про завтрашнiй вiтер
де ще вчора пролягав мiсток
нинi перекинута жердина
в долонi б’ється рибина
слизька вiд нежитi
розчахнутих думок
що вперто матерiалiзуються
у ножицi