Мовчання адресоване мені

тим паче суперечити Твоїй рацiї.

Ми вже не вийдемо разом
мiж люди у чорних
однаково вишитих
Тобою сорочках,
хоч для цього траплятиметься
чимало нагод,
але не знайдеться жодної
можливостi,
позаяк у тебе не буде мене,
а в мене не буде дарованої
Тобою сорочки,
хоч вона й буде чорна.

Я вчора вмер,
а очi загорнув у жменю,
аби не бачити,
як тебе сховає вiтер
в дуплi останньої верби,
котра бiжить до залiзницi
в обiйми потяга.
Я був тим потягом.
I був Тобою.
А ти була днем
мого народження.
Я вчора вмер,
я народивсь учора.

ОСТАННІЙ ДОТИК КРОПИВИ

Втiкає лiто босонiж.
Бiжу за лiтом.
В однiй руцi у мене нiж,
у другiй - квiти.
За мною також хтось бiжить,