Мовчання адресоване мені

пасу гусей
за шкварку i обiднiй борщ,
я б пас телят
(посада рангом вище),
але нема менi довiри
за вiршоблудство.
Ти пишеш тези,
з колегами п’єш традицiйну
чорну каву у кав’ярнi,
ночами родиш вiршi,
як небо родить дощ,
даруєш вiдкриття…
Я вирiзаю свищики
iз власних пальцiв
i переказую у вiршах те,
про що говорять гуси.

I знов менi
приснився нiж,
я утiкаю лiсом,
а хтось бiжить за мною з крiсом,
наздоганя уже,
я б’ю його ножем,
стрiляє крiс,
бинти берiз…
Ми лежимо в травi,
i вiн, i я - в кровi -
хто стане здобиччю для крукiв?-
здiймаю руку…
а ти кричиш: «Не треба!…»
Iду, хитаючись, до тебе.
- Не треба, братику мiй, сину…
А вiн менi стрiляє в спину.

Сценарій фільму, наприкінці якого іде дощ

Моє вiкно закохане у Схiд.
Твоє вiкно кохає Захiд.
На хрестi
iз двох стеблин
червоної i жовтої
троянди
розiпнуто метелика,
котрий мiняє колiр