Мовчання адресоване мені

кiт валяється на обочинi
мабуть нагло в дорозi здох
каву п’ють сексуально збоченi
одну фiлiжанку на двох
вiд гангрени помирає настрiй
сонцю залишилось жити двi доби
вiн збирався лише дещо вкрасти
а здається що когось убив

ти бачиш сенс
а я лише знайому жiнку
ти знайшла iстину
а я погнутого iржавого цвяха
яким надряпав на стiнi:
куди подiлася любов?

за дерев’яним грибом
i купою опалого листя
двоє пiтних чоловiкiв
вантажили на залiзничну платформу
вимащене тиньком лiто
пiд пахви його бери пiд пахви
i чого вiд нього так хлоркою смердить
дизентерiя пояснив той що
ховав у кишенi окуляри
дезинфекцiя дурнi втрутився дядько
який умiв керувати потягом
за годину вiн озирнувся назад
скрушно зiтхаючи
нещасливим було це лiто
i круто звернув з рейок

синiша вiд трави
i стократ добрiша вiд лiтнього ранку
у правiй руцi тримає дюралеве крило
а в лiвiй запалену свiчку
донизу полум’ям
про що вона спiває?
в той час як флегматичний мухомор
настоює отруту на словах