спасiння обiцяв лише пiсокале взамiн просив рожевий колiрi бiльше половини каяттята нагло сам помер на хилиткому возiвiд втрати гуморудорогою помiж сiльською церквоюi клубомїї хрещений батько соняхблагословив мене на злочинпринесений у жертву за думкипро чорний виноградi голий гострий лiкотьнезнайдена причина болюнад тонко вирiзьбленим перенiссямпро що їм говоритихiба не краще перенести зустрiчна позавчората не на ранок а на вечiрню поруу сутiнках вони можливозумiли б розминутисьякщо ж їм суджено зiйтисьнехай мовчать про фатумрипить кiстьми стара княгиняi родичка твоя зимати знаєш що їжак загинувотой що пасiку тримавми в нього чай iз трав пилиi їли iз бриля кислицiвiн пасiку до тла спалива сам застрiлився з рушницiне знав-бо дурень, що любовце лиш красивих слiв гербарiйсусiд на похорон пiшова я либонь пiду до барубудучи змушений тримати себеу формi жорсткого кулакауникав зближення з людьми
