Мовчання адресоване мені

бояться лиш вогню
а мумiї
зберiгши спокiй i красу
уже нiчого не бояться
пiд тиском часу вони стiйкi
як добра пам’ять

VI

не бийте глечикiв
бо їм також болить
навiть якщо вони зостались цiлi
частiше пестьте їхнє вухо
бо правда все-таки не в молоцi
хоча воно i бiле
а в тому що болить
навiть тодi коли вони порожнi
тодi болить найбiльше
не бийте глечикiв
хоча б за те
що розбиваючись
вони приносять щастя

VII

немов козацька голова
пiдвiшена за оселедець
висить на цвяшку колобок
i посмiхається до мене
чорним носом
до речi мiй знайомий стверджує
що колобок це все та ж сама паляниця
лише вагiтна
я так одразу б не повiрив
та мiй знайомий трохи гiнеколог
ну ось вiн знов образився
i зi спини нагадує
ранкове сонце на коротеньких нiжках
або жовток що не навчився ще ходити
або ромашку польову
любить не любить любить не
чотири залишилося пелюстки
квапливо повертається лицем
не вiдривайте менi нiг
i знов смiється носом i очима