Тобі забагато чого втрачати.
У мене ж нема нічого.
А в тебе є все.
Уперед, прямо в живіт. Пройдися ще раз моєю пикою. Вибий мені зуби, проте виплачуй чеки. Зламай мені ребра, проте якщо ти проҐавиш бодай тиждень оплати, я влаштую розголос, і тебе з твоєю нікчемною спілкою втоплять у позовах від кожного власника кінотеатрів, кожного дистрибутора фільмів і кожної матусі, чия дитинка побачила стирчака у «Бембі».
«Я сміття, – каже Тайлер. – Я сміття, лайно і псих для тебе і для цього довбаного світу. Тобі все одно, де я живу, чи як почуваюся, чи що я їм або чим годую своїх дітей, або як оплачую лікаря, коли хворію, – так, я тупий, і знуджений, і слабий, проте все одно: ти за мене відповідаєш».
Сиджу в офісі готелю «Pressman», мої губи досі поділені на десять частинок. Анус у моїй щоці дивиться на керуючого готелем і виглядає дуже переконливо.
Власне, я сказав приблизно те саме, що й Тайлер.
Після того як містер президент скинув Тайлера на підлогу, після того як цей містер побачив, що Тайлер не захищається, його честь зі своїм величезним, мов «кадиллак», тілом, більшим і сильнішим, ніж йому коли-небудь у житті знадобиться, його честь розмахнувся і вперіщив Тайлерові по ребрах, а Тайлер сміявся. Його честь зарядив Тайлеру по нирках, коли той скоцюрбився, але Тайлер продовжував сміятися.
«Давай, зроби це, – казав Тайлер. – Повір мені. Тобі полегшає. Ти чудово себе почуватимеш».
В офісі готелю «Pressman» я питаю керуючого готелем, чи можу скористатися їхнім телефоном, і набираю номер газетного відділу міських новин. Керуючий готелем спостерігає, а я кажу:
– Привіт, я скоїв страшний злочин супроти людства в якості політичного протесту. Я протестую проти експлуатації робітників сфери обслуговування.
Якщо мене посадять, мова вже йтиме не про неврівноваженого робітника, що сцить до супу. Усе це набуде героїчних масштабів.
«Офіціант-Робін Гуд, заступник знедолених».
Мова йтиме про значно більше, ніж один готель і одного офіціанта.
Керуючий готелю «Pressman» дуже м’яко відбирає в мене слухавку. І каже, що більше не хоче, аби я тут працював, принаймні не з таким виглядом.
Я стою біля торця столу керуючого, коли питаю: «Що?»
Закінчення задуманого вам не сподобається.
Без вагань, продовжуючи дивитись на керуючого, я з розмаху заціджую кулаком собі по носу, – і кров цебенить з незагоєних ранок.
З якогось дива я згадую ніч, коли ми з Тайлером уперше билися.
Вдар мене що є сили.
Це був не такий уже й сильний удар. Б'ю себе ще раз. Вся ця кров виглядає незле, однак щоби зчинити якнайбільше шуму і розбити картину на стіні, я кидаюся об стіну.
Розбите скло, рама, картина з квіточками й кров летять додолу, а я поруч блазнюю. Такий собі кривляка. Кров падає на килим, я доповзаю до столу керуючого готелем і лишаю на ньому страхітливі криваві відбитки, кажу, будь ласка, допоможіть мені, і починаю гиготіти.
Допоможіть мені, будь ласка.
Будь ласка, більше не бийте мене.
Я сповзаю на підлогу і повзу килимом у своїй крові. Перше, що я збираюся вимовити, –
будь ласка.
Тому стискаю губи. Чудовисько плазує крізь букети й вінки східного килима. Гаряча кров ллється по носоглотці. Чудовисько плазує килимом, нитки й пил чіпляються до крові на його кігтях. І воно підповзає достатньо близько, щоби вхопити керуючого готелем «Pressman» за його щиколоток у тонку смужку й сказати це.
Будь ласка.
Сказати це.
«Будь ласка», –
виходить з мого рота разом із кривавою бульбашкою.
Сказати це.
І кров із бульбашки заливає все довкола.
Ось як Тайлер отримав можливість відкривати бійцівський клуб кожного вечора. Опісля було сім бійцівських клубів, потім п’ятнадцять, а невдовзі й двадцять три, і Тайлер хотів більше. Гроші надходили завжди.
Будь ласка, благаю я керуючого готелем «Pressman», дайте мені гроші. І я знову смиюся.
Будь ласка.
І будь ласка, більше не бийте мене.
У вас стільки всього є, а в мене нема нічого. І я починаю дертися по штанях у тонку смужку керуючого готелем «Pressman», який відсахується все більше, спираючись на підвіконня, і навіть його губи сахаються мене, оголюючи зуби.
Чудовисько чіпляється скривавленою лапою за ремінь керуючого, підтягується, щоби вхопитись за білу накрохмалену сорочку, і охоплює його м’які зап’ястя кривавими руками.
Будь ласка, всміхаюся гак, щоби розійшлися шви на губах.
Ми боремося, керуючий скрикує і намагається прибрати руки від мене, моєї крові і мого розбитого носа, ми обидва вимазуємося в крові; саме тої чудової миті вирішує зайти охорона.
Глава 16
Сьогодні в газетах пишуть про те, що хтось розбив вікна у хмарочосі «Неіn Tower» між десятим і п’ятнадцятим поверхами, виліз крізь офісні вікна й намалював на південному боці будівлі п’ятиповерхову вишкірену пику, а потім влаштував пожежі в центрі кожного величезного ока, і вони сяяли – величезні і всевидючі – над світанковим містом.
Пика на світлині на першій сторінці – злий гарбуз, японський демон, дракон жадібності, що висить у небі, а дим – відьомські брови чи дияволові роги. Люди кричать і дивляться вгору.
Що би це значило?
І хто б міг те зробити? Навіть після того, як пожежі загасили, пика нікуди не поділася і стала ще страшнішою. Порожні очі ніби стежили за кожним перехожим і водночас лишалися мертвими.
Газети пишуть про це все більше.
Звісно, ти це прочитав і хочеш знати, чи було воно частиною проекту «Каліцтво».
Газета пише, що в поліції нема конкретних зачіпок. Молодіжні банди чи космічні прибульці, хто б це не був, він міг загинути, дряпаючись по виступах і звисаючи з підвіконь із балонами чорної фарби.
То був Комітет Шкідників чи Комітет Підпалів? Гігантська пика могла бути їхнім домашнім завданням на минулий тиждень.
Тайлер знає напевне, проте перше правило проекту «Каліцтво» – ти не питаєш про проект «Каліцтво».
Цього тижня в Комітеті Насильства проекту «Каліцтво» Тайлер сказав, що кожен дізнається, що таке постріл з пістолета. Усе, що робить пістолет, – фокусує вибух в одному напрямку.
На останню зустріч Комітету Насильства Тайлер приніс пістолет і телефонний довідник із «жовтими сторінками». Вони збираються в тому самому підвалі, що й бійцівський клуб по суботах. Кожен комітет – у свій вечір:
Підпали щопонеділка.
Насильство щовівторка.
Шкідники щосереди.
І дезинформація щочетверга.
Організований Хаос. Бюрократія Анархії. Називай як схочеш.
Групи підтримки. Різновид.
Отже, вівторкового вечора Комітет Насильства висуває пропозиції на наступний тиждень, а Тайлер їх читає і дає комітетові домашнє завдання.
Цього разу кожен з Комітету Насильства наступного тижня має розпочати бійку, з якої він не вийде
Вы читаете Бійцівський клуб
